Білоусівка

З історії села

Білоусівка — старе козацьке поселення, історія якого корінням сягає в XVІ століття. Уже в 1650 році на карті Боплана Білоусівка позначена як великий населений пункт із важливим стратегічним значенням. Назва села, за переказами, походить від першого поселенця козака — пластуна Білоуса. У документах і грамотах наше село згадується як козацьке поселення. 26 січня 1578 року село було пожалуване польському шляхтичу Байбузі разом із усією Лубенщиною аж до кордонів Московської держави. Але через 4 роки канівський староста Вишневецький відбирає ці землі і навічно закріплює їх за собою. Тут боролися повстанці загонів Наливайка. Письменник Іван Ле у романі «Наливайко» згадує Білоусівку. Донині за селом височить могила, в якій лежать повстанці Наливайка. Далі селом володіли переяславський полковник Мирович, полковий осавула Петровський, гусарський поручик Новаковський і граф Петро Завадовський. У перід розвитку торгово-грошових відносин Завадовський значні кошти вкладав у вигідні галузі виробництва. У Білоусівці було побудовано 2 селітрових заводи, цегельний та 2 кінні заводи. У 1781 році Білоусівка стає волосним селом, куди ввійшло 16 селянських і козацьких общин з населенням 8874 особи, а ще в селі було 30 вітряків, декілька лавок, щоденний базар і 3 ярмарки на рік. В 1905 — 1907 роках у Білоусівці відбувалися виступи селян проти поміщина. 1923 року в селі створена комуна «Червоний маяк». У роки голодомору в селі померло 789 осіб, серед них 72 дітей. Улітку 1936 року в селі побували голова ВУ ЦВК Григорій Петровський та секретар КП України Павло Постишев. В роки Другої світової війни 746 жителів села пішли на фронт, з них 353 нагороджено орденами й медалями, 338 загинули. Їх пам ять односельці увічнили монументом Слави. За роки окупації гітлерівці зруйнували 4 колгоспи, спалили середню школу, лікарню, більше 130 хат. Станом на 1972 рік на території села містилася центральна садиба колгоспу iм. Ілліча — господарство м'ясо-молочного та зернового напряму, що використовувало 2,3 тисяч га земді, в тому числі орної — 2,1 тисяч га. Тут діяли відділ Драбівської станції рільництва, торфопідприємство, цегельний завод. У селі працювали середня та восьмирічна школи, де навчалося 577 учнів, будинок культури на 450 місць, клуб на 180 місць, 5 бібліотек з книжковим фондом понад 20 тисяч примірників, дільнична лікарня з амбулаторією, пологовий будинок, 11 магазинів. Сучасність: За роки незалежності України в селі відбулися радикальні зміни. Все багатство колишньої дослідної станції рільництва переходило із рук в руки і грабувалося. Нині село відроджується. Прийшли інвестори: СТОВ "Пальміра - Білоусівка" та ФГ "ЮГ", які забезпечують мешканців роботою, відроджують економіку, родючі землі. У селі є НВК "школа-ліцей", лікарська амбулаторія, 2 дошкільні установи, 2 Будинки культури, аптека, 2 бібліотеки, пошта, філія Ощадбанку, 11 торгових точок, 4 фермерські господарства, організовують свою роботу 32 приватні підприємці. Село газифіковане (611 будинків), телефонізовано 211 осель, мають центральне водопостачання 31 будинок, усі вулиці мають тверде покриття. На території села діє Свято-Покровська парафія Української православної церкви Черкаської і Канівської єпархії. 14 жовтня є храмовим святом. В селі зареєстровано 540 осіб молоді віком від 14 до 35 років.