Вільшанська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Історія школи
Перша писемна згадка про містечко Вільшану датується 1598роком. У 16-17ст. школи відкривалися при церквах. До 1871р. У містечку Вільшана була одна церковно- парафіальна школа, учителями якої були дяк і священник . У 1870 році сільський сход підняв клопотання про відкриття у Вільшані однокласногонародного училища. Через рік училище було відкрито. У ньому був один учитель і священник. На той час у м. Вільшані було дві церкви: Успенська і Миколаївська.Священником Успенської церкви був Михайло Іванович Губкович, а Миколаївської- Кіпріан Шулькевич. Учителем був Йосип Шулькевич. Учителем Вільшанського народного училища (воно було в центрі села),праював Іван Олександрович Вашліцький.художню гімнастику викладав Володимир Андрійович Іваненко, родом з Вільшани. Народне училище фінансував Яків Іванович Дельвер. Отже, можна зробити висновок про те, що школа початкової грамоти була у Вільшані уже з 1870 року. На кінець ХІХ століття у містечку Вільшана була одна однокласна міністерська народна школа (земська), та одна церковно-приходська (парафіяльна). Саме вона й знаходилася на територіїнашої школи. У 1906 році в Вільшані було відкрито двокласне училище.Його учителем був Олександр Миколайович Касьян та семінарист Київської духовної семінарії Федір Антонович Полтавський.Працювала тут і Марія Кіпріанівна Шулькевич (дочка Кіпріана Шулькевича).Приміщення нинішньої школи було збудоване в 1913році. Називалася вона тоді – земська однокласна школа. Першим директором її був Родзієвич. У школі також працювали його дружина і сестра. до нас дійшли спогади їхньої наймички Шендрик Фросини Захарівни, яка допомагала їм по господарству. Люди ці були дуже добрі, а сам Родзієвич запам`ятався як чоловік спокійний, розважливий і душевний. Його любили учні (їх тоді вшколі було близько ста). 1917 рік приніс дуже великі зміни в життя тогочасного суспільства. Нову назву одержала і школа – Міністерська двокласна. Директором був призначений Бойко Федір Андрійович. У 1932 році школа стала семирічною. З 1920 по 1930 рік директором був Мирослав Толпаш. З 1935 року школа стає середньою. Дожили до 90-річногоювілею школи випускники Вільшанської середньої школи перших двох довоєнних випусків. Ось що пригадує колишній учень школи – Бойко Григорій Андрійович: „...Я був прийнятий на навчання у 8-й клас Вільшанської середньої школи у 1935 році після закінчення 7-го класу в селі Шевченковому. Директором школи на той час був призначений Рогальський Григорій Онопрієвич. За фахом він був істориком. Завучем був Андрущенко Іван Спиридонович (математик). Ричевольська Софія Петрівна викладала українську мову і літературу. Доманицька Наталія Миколаївна – німецьку мову, Кураса Тетяна Юхимівна – хімію та біологію, Кравченко Микола Федорович – фізику, Боровий Федір Іванович – російську мову і літературу (загинув на війні), Задорожній Федір Артемович – географію і військову справу. Всі учителі добре знали свій предмет. Підручників майже не було, тому ми писали конспекти під диктовку вчителів. Разом зі мною до 8-го класу було зараховано 35 учнів з багатьох сіл Вільшанського району: із Шевченкового, Будища, Журавки, Зеленої Діброви, Верхівки, Товсти.Скільки було мрій і сподівань на майбутнє, та все перекреслила війна.”
Під час окупації у приміщенні школи було відкрито церкву.Довгождана перемога прийшла у 1944році.5-го лютого 1944року Вільшана була визволена від фашистів, а вже 8-го лютого у школу почали зносити все необхідне.Директор школи Заточний Федір Іванович згадував: „....Відділ народної освіти порадив поїхати в с .Шевченкове,де знаходилась початкова школа, яка на той час не працювала. Дозволили витягти скло й засклити вікна нашої школи. Усім Миром її відновлювали ,і всього через місяць (4-5березня) почалося навчання”.
У школі тоді був лише один клас ,який складався з дітей різного віку. Учні писали на газеті між рядками. Але навіть за таких умов почали працювати гуртки. З 1 вересня 1954 року були створені всі 10 класів. 1-8 класів було по два, а 9-10-х по одному.
У 1950 році директором школи було призначено Данильченка Афанасія Олексійовича, який у 1957 році розпочав добудову шкільного приміщення. За два роки будівництво було завершено.Одночасно з цим будували гуртожиток та майстерню.
У 1956 році до школи був направлений учителем математики Гордієнко Володимир Свиридович. З 1957 до 1981 року він очолював педагогічний колектив школи. Пізніше директорами школи були Щекочіхіна Ольга Василівна, Карпенко Володимир Григорович, Старик Олександр Іванович.
Сьогодні школа продовжує жити своїм життям.З року в рік молодіє вона своїми учнями. Колишні учні ведуть до школи своїх внуків та правнуків. Нелегку професію педагога обрали багато наших випускників.Серед них керуючий районним відділом освіти Чабан Сергій Тихонович, Коваленко Раїса Олександрівна – кандидат філологічних наук, доцент, завідуюча кафедрою української мови Бердянського педінституту. Навчає студентів Київського університету Іщенко Андрій Юрійович. Кандидат фізико-математичних наук, доцент Луценко Григорій Васильович працює провідним спеціалістом департаменту з науково-методичної роботи Черкаського Національного університету.Та хіба можна назвати всіх випускників школи? Хай будуть вони Всі здорові та щасливі. А життя школи продовжується.........
