Вільшанська ЗОШ І-ІІ ступенів
У 50-хроках у Вільшані було дві школи—початкова, у пристосованому приміщенні по вулиці Леніна, директором якої був Іван Степанович Шевченко, та семирічка, розташована на території теперішньої школи- інтернату. Директорував у ній Іван Степанович Пахно.
Рубцювалися потроху рани у людей після страхіть Великої Вітчизняної війни, звикали вони до мирного, спокійного життя. Як і вся країна, Вільшана зводилась на ноги, відбудовувала господарство, народжувались в сім’ях діти.
І вже на початку 60-х років почали подумувати про нову школу, більш комфортну і сучаснішу. Допомагали всі: і держава, і місцевий колгосп, який на той час уже був заможним господарством. Будували школу на 320 учнів та, як виявилось пізніше, школярів було на сотню більше—аж 420.
І от настала довгождана і хвилююча мить 29 жовтня 1965 року на честь роковин ленінського комсомолу гостинно відкрила двері перед своїми вихованцями Вільшанська восьмирічка.
Цей день почав відлік новим звершенням, злетам і перемогам, будням і святам для нашої рідної школи.
В цей період до 1968 року директором школи була Старча Лариса Несторівна, заступником — Соломаха Клавдія Василівна. Пізніше школу очолив Володимир Назарович Нестеренко.
Під їх керівництвом, маючи в школі таких досвідчених педагогів, як Марія Меркурівна Мусієнко, Меланія Василівна Іщенко, [[Бондаренко Параска Володимирівна|Параска Володимирівна Бондаренко]], Марія Петрівна Щербина,Варвара Оникіївна Погоріла, Ніна Миколаївна Харченко, Ярина Федорівна Каракай, Валентина Федосіївна Харченко, Марія Іванівна Тарануха, Надія Якимівна Кольцова, Петро Іванович Опанасюк, Ольга Савівна Сорока, Федір Іванович Піскун, Михайло Артемович Задорожній та Афанасій Олексійович Данильченко.
Школа мала визначні успіхи в навчанні та вихованні підростаючого покоління. В цей час особлива увага приділялася ідейно- політичному, моральному та фізичному вихованню учнів.
Школа стала базовою в області по впровадженню нових програм та практичних семінарів, а досвід вчителів став творчим надбанням педагогічних колективів Черкащини.
22 роки свого життя присвятив директорській справі Віктор Дем’янович Саєнко, людина великого педагогічного такту і виняткової доброти. Учительський колектив, очолюваний ним, на відмінно справлявся зі своїми обов’язками.
Хочеться добрим словом згадати Галину Григорівну Новицьку, Ганну Юхимівну Несторенко, Віру Василівну Квашенко, Світлану Володимирівну Фесунову, Галину Федорівну Самійленко, Галину Степанівну Шевченко, Зою Федорівну Насідку, Тамару Іванівну Несторенко,Антона Івановича Нестеренка, Ганну Луківну Середович, Таїсу Семенівну Кострицю,Івана Григоровича Недоступна, Петра Івановича Мотузку, Миколу Васильовича Бандуру, Таїсу Григорівну Підгрушню, Миколу Явтуховича Голованьова, Лідію Григорівну, Володимира Григоровича, Руслана Миколайовича Карпенків, Ольгу Володимирівну Ільченко, Юрія Івановича Гусака, Сергія Васильовича Дятленка.
Вчителів, що не один десяток літ присвятили найсвятішій справі на землі—сіяти в дитячих серцях добре, розумне і вічне. Пройшли роки... Скільки змін сталося в житті людей! Але як і раніше, діти заучують літери, складають із них слова, учаться мислити, думати, діяти....
Як і раніше відчиняються двері школи й лунає гучний веселий дзвінок.
І ось уже 15 рік зустрічає на порозі вихованців школи наш директор — молодий і енергійний Володимир Григорович Поліщук.
Випускників нашої школи можна побачити всюди: у вищих навчальних закладах, у промисловості і сільському господарстві, в освіті і медицині.
Вони лікують і зціляють, керують великими і малими підприємствами та установами, дарують свій талант і вміння людям.
А особливо приємно, що майже половина педагогічного колективу школи—колишні її учні.
Шановні випускники! Ми вдячні Вам за те, що Ви прославляєте рідну школу своїми успіхами й досягненнями.
Ми з радістю хочемо Вас із ними познайомити: Валентина Дмитрівна Карпенко Ольга Іванівна Метик Сергій Васильович Насідка Любов Леонідівна Сорока Наталія Анатоліївна Стецюра Людмила Миколаївна Тригуб Любов Миколаївна Шепетило Валентина Іванівна Харченко Людмила Василівна Біла Тетяна Іванівна Чорна Людмила Анатоліївна Жорнова Анатолій Михайлович Кравець майже 1,5 тисячі випускників/
„Золотий фонд” є в кожної держави—у золоті, валюті, корисних копалинах тощо. „Золотий фонд” школи—це її вчителі і весь обслуговуючий персонал, ті, що працюють, не покладаючи рук, не рахують вихідних і не чекають винагород. Це ті люди, що несли, несуть і будуть нести дітям від покоління до покоління своє серце, душу і розум.
І вдвічі приємніше те, коли поруч з тобою працюють воістинно талановиті люди. Я з гордістю називаю імена — Анатолія Євгеновича Даценка, самодіяльного композитора, незмінного керівника ось уже впродовж не одного десятка літ народного хору селища Вільшана і Кравець Валентини Михайлівни—поєтеси лауреата обласного літературно-художнього конкурсу „Сонячні кларнети”, вчителя методиста нашої школи.
Життя складне і нестримне. Та щасливе воно тим, що справу батьків продовжують діти. І вдвічі вагомішим і безцінним є те, що саме учительську долю обирають діти батьків-учителів.
Ми з почуттям вдячності і шани величаємо сьогодні вчительські династії, які народившись під щедрим крилом Вільшанської восьмирічки, торують свою життєву стежину у різних навчальних закладах.
- Династія Насідків—мама Зоя Федорівна і два їх сини—Сергій та Олександр.
- Династія Немнів—батько Анатолій Григорович і донька Людмила.
- Династія Стецюрів—батько Анатолій Васильович, мама Катерина Василівна і донька Наталя.
- Династія Середовичів—мама Ганна Луківна і донька Валентина.
