Косарі
с. Косарі
Дзвенить над краєм пісня сьогодення,
Щасливим співом лине звідусіль,
Моя ти земле, краю мій блаженний,
Вклоняюсь низько я красі твоїй!
В. Янкін
Село Косарі розміщене в одному з мальовничих куточків України, там, де річка Тясмин живить своєю водою розкішні луки. Раніше на території сучасного села простяглись чудові луки. Сюди з сусідніх сіл їздили косити сіно. За народними переказами село бере початок від зимівника першого косаря, який обслуговував сторожове укріплення. Це так звані бурти. Тому раніше від перших поселень назва села зустрічалась - Бурти. Село відоме з XVII ст.
О.М.Глагола, вчитель історії
На теперішній час село Косарі - сучасний населений пункт з розвинутою інфраструктурою.
Площа населеного пункту - 766 га;
В селі 26 км доріг, з них з твердим покриттям - 16 км;
Чисельність постійного населення - 2119 осіб;
Дитячий дошкільний заклад - 1;
Школа - 1;
Заклади культури: будинок культури - 1, бібліотеки - 2;
Лікарняні заклади: лікарня - 1, амбулаторія - 1;
Торгові підприємства - 12;
Культові споруди - 1.
На території села розміщені СТОВ "Зоря" та "ДП Косарський спиртовий завод", продукція якого відома в усьому світі.
Початок Косарська гуральня бере з 1872 року. Село Косарі мало тоді православну церкву та церковноприходську школу, цегельний і винокурний заводи. Сталося так, що син місцевого поміщика Льва Давидова – Олександр – програв маєток поміщику-шляхтичу Розцішевському. Новий господар на основі діючого в селі цукрового заводу побудував Косарську гуральню, якій судилося довге, багате подіями, хоча й неспокійне життя. Гуральня вже з самого початку виробляла 40 відер спирту на добу. Основними видами сировини, що використовувалась на заводі, були зерно та картопля, які вирощували селяни з навколишніх сіл, і меляса – відходи цукроварної промисловості, яка якраз тоді бурхливо розвивалася.
Колективні господарства в селі були організовані в лютому 1929 року (ім. К.Лібкнехта та ім.Кірова). У 1951 році на їх базі створено колгосп ім.Жданова, перейменований у 1962 році в «Зоря». Головами колгоспу були Є.С.Черненко, С.М.Плахов, Г.Я.Орлик, першими трактористами – К.Крупський, І.Глущенко, К.Ратушний.
У роки Великої Вітчизняної війни 516 жителів села боролися проти німецько-фашистських загарбників, 332 загинули смертю хоробрих. З жителів села складався окремий взвод (23 бійці) партизанського загону ім. Ворошилова. За мужність і героїзм, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, 287 жителів села нагороджені орденами та медалями. Докладніше про село в роки Великої Вітчизняної війни можна прочитати на сайті http://voina.ucoz.com/
У часи розрухи і знущання над святинею не вберегло село свою церкву, але з церковних будівельних матеріалів прибудували до школи нове приміщення. "Воювала" також і школа, бо тут було розміщено конюшню для фашистських коней у недобудованому приміщенні, а від сокири загарбників загинуло 2 з чотирьох ялинок, посаджених школярами у 1902 р. - Дмитром та Федором Плаховими.
У післявоєнні роки навчальний заклад було відбудовано, і він продовжив своє функціонування. Тут працювали протягом кількох десятиліть Чайка М. П., Богач Г. М., Коломієць Г. П., Діденко А.Т., Прозор Я.А. та ін.
По різному складалась доля школи у різні часи: з 1902 р. - однокласне церковно-приходське земське училище, в 20-х роках - чотирирічна, а в 30-х - 7-річна школа (перший випуск - 1933р.). В 1954р. був перший випуск 10-го класу.
В 1969 - 70 н.р. школа була восьмирічною, а наступного року - десятирічна.
За роки існування школу очолювали 18 директорів. Випускниками школи стали 5600 косарчан, третина з них закінчила ВНЗи.
1 вересня 2005 року учні школи сіли за нові парти в реконструйованому приміщенні адмінбудинку.
Для них відкрили свої двері 11 навчальних кабінетів, серед яких комп'ютерний клас на 13 робочих місць. Позаурочні заходи відбуваються в просторому актовому залі, а смачно пообідати учнів запрошує шкільна їдальня.
Вчитель інформатики Косарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Скічко Тетяна Михайлівна.
