Кривоколінська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Історія Кривоколінської загальноосвітньої школи
До Жовтневої революції у селі була церковно-приходська школа, було 2 учителі і 34 учні.Училися діти заможних селян, а діти бідняків доступу у школу не мали.У 1921 році у селі організовано лікнеп (ліквідація неписьменності для дорослих селян).У 1924 році у селі діяла хата-читальня, завідував нею Гулько Никанор.До 1935 року у селі школа була початкова (1-4 класи), а з 1935 до 1941– семирічна. Стара школа розміщувалася у двох приміщеннях: основне – в цегляному будинку, побудованому поміщиком Клечановським у 1877 році (за селом), а у центрі села – допоміжне, глиняне, крите соломою, у якому було дві класні кімнати , (коридор їх розділяв, посеред якого стояв стовп) і учительська. Одні вхідні двері і 7 вікон, підмурок до 1 м висотою.До революції 1917 року в цьому приміщенні діяла церковно-приходська школа. З 1921 по 1934 – початкова школа. Навчалися в глиняному приміщенні у дві зміни. Вихідний день – неділя. Дітей було до 25 у кожному класі. Парт не було, стояв довгий широкий стіл. Учні сиділи на ослонах. Все нефарбоване. Опалення було пічне, взимку, коли великі морози, в класах сиділи одягнені. В учительській на столі – годинник-„ходіки”, дзвінок великий мідний.Чорнильниці-наливайки носили з дому, перо №86, щоб була гарна каліграфія. Чорнило робили синє з хімічних олівців. Портфелів не було за що батькам купити. Книжки і зошити носили в полотняних торбах ( і там же кусочок хліба чи коржа у платочку). Хлопці носили такі торби через плече, а дівчата свої шкільні речі носили в хустинках. Біля школи – просторе подвір’я для уроків фізкультури. Приміщення горіло два рази через несправність димоходів, ремонтували – і знову вчилися.У п’ятий клас діти ходили в основне приміщення – колишній панський цегляний будинок. Тут і закінчували 7-й клас.Перший випуск учнів 7 класу відбувся у 1937 році. Директором школи був Новосад, а класним керівником – Мельник Дмитро Єрофейович. У класі було до 35 учнів. Три учителі сільські: Мельник Дмитро Єрофейович, Юрпольський Кость Степанович, Мельник Олена Степанівна. По направленню: Новосад, Івахов, Юрпольський Іван Андрійович (історик), Шор Юрій Абрамович (математик – м.Тальне), Луняченко Надія Іванівна (філолог).
Війна. 1941 рік. Через місяць німці були в селі. Почалась окупація. У школі створений німецький штаб. Знищено шкільне приладдя, бібліотеку. Навчання не було.У червні 1941 року в глиняному будинку старої школи лежали поранені червоноармійці, яких привозили з передової.Люди були не байдужі, допомагали, хто чим міг. Потім бійців вивезли на Схід, бо наближався фронт.У час окупації села навчання не проводилося. Німці залучали дорослих (а це були в основному жінки) та дітей до роботи. Молодь від 16-ти років вивозили на роботу до Німеччини. Приміщення школи перетворилось на місце для зберігання зерна.
Навчання у цьому приміщенні відновилося по закінченню війни.У 1949-1950 рр. в одному з класів зробили сцену-підвищення, насипавши землі і перегородивши тином з лози. Ставили п’єсу при гасових лампах „Наталку Полтавку” Івана Котляревського. Першими артистами на сцені були Перерва Храсина Архипівна, Півторак Параска Мефодіївна, Поліщук Віктор Іванович та ін. Клас був переповнений, а життя цікавим!А в 1953 році в цьому приміщенні діяла виборча дільниця по виборах до Верховної Ради. За спиною членів комісії портрет Сталіна у рамці під склом. Раптово впав, а 5 березня Сталін помер. (Оце вам і народні прикмети!).
На місці глиняного приміщення старої школи у 1964 році побудований медпункт.
Після звільнення села 8 березня 1944 року знову розпочала свою роботу початкова школа (1-4 класи). Було відкрито три перших класи. Учнів було багато. Навчаються і діти-переростки. Завідувала школою Левченко Варвара Кіндратівна. Працювало ще 4 учителі: Бедрієнко Марія Григорівна (із с.Криві Коліна), Рушай Марія Петрівна, Фещенко Олександра Іванівна, Мельник Олена Степанівна (із с Криві Коліна). Із квітня 1945 року завідуюча школою була Яворська Ганна Олександрівна. Підручників майже немає, писали на папері з „бумажних” мішків.„Дещо залишилося біля школи з часів панських і запам’яталося, – згадує випускник 7 класу 1941 року Олійник Василь Йонович. – Великий круг із зеленого бузку перед школою, три великі сосни поряд з будинком, (четверту зрізали німці), цегляна доріжка з трояндами за школою до річки.Діти 5-7-х класів, а потім 5-8-х класів училися в дві зміни, бо було три класних кімнати. Невелика учительська, бібліотека. У просторішій кімнаті жив директор школи із сім’єю – Пацюк Олександр Петрович. Опалювали класи брикетом, і вчителям видавали певну норму брикету як комунальні послуги.Парти громіздкі, дерев’яні з відкидними кришками чорного кольору, а боки – коричневі. Чорнило уже могла придбати школа, потім появились авторучки (не кулькові). Портфелі зрідка у кого, у декого – дерев’яні чи фанерні ящички. Було зручно взимку спускатись біля школи з великого горба, як ідеш додому. Гарячого харчування не було, пізніше готували чай.Оцінювання знань було за п’ятибальною системою. Контроль з боку дирекції великий, була дисципліна і високі знання. Учителі віддавались роботі, були вимогливими. Учні хотіли вчитись!”
З 1944 по 1949 –– школа початкова, було 6 учителів, 6 класів. У 1946 році у школі навчається 176 учнів-кривоколінців. З 1949 школа стає семирічною, у класах до 22 учнів (лише кривоколінців). Директор школи Павленко Сава Олександрович.
З 1950 по 1952 рік директором школи працює Пацюк Олександр Петрович (математик). З 1952 -1953 роки очолює школу Літун Григорій Іванович (філолог, укр. мова). У 1952 році був 7-й випуск учнів 7 класу.З 1953 року по 1961 рік директором школи був Царюк Андрій Васильович (історик), уродженець с. Криві Коліна. Зростає матеріальна база школи. Працюють різні предметні гуртки: кролівництва (в школі була невеличка кролеферма – вимагали), фото, математичний, вишивання, спортивний та ін. Біля сосен – невеличкий спортмайданчик з певним знаряддям. Працювали бібліотека, буфет. Гарячого харчування для учнів не було.У 1955 році добудовано дві класні кімнати, майстерню (уроки трудового навчання подавав Линюк Олексій Тихонович) та квартиру для учителів (жив Пироженко Олександр Петрович). Дах школи перекрили шифером.
У школу ходили діти з х. Добрянки, а в с. Чеснопіль була своя початкова школа для дітей с. Чеснопіль і х. Новопавлівка. А старші класи цих населених пунктів ходили в Павлівську СШ. До уроків за 20 хвилин проводили фіззарядку. На перервах всі учні перебували на свіжому повітрі.У центрі села побудовано (директор школи Царюк А.В.) приміщення для учнів І-ІІІ класів. Тут працювали учителі: Рибак Марія Яківна, Олійник Василь Йонович, Юрпольський Кость Степанович.Після 1972 року тут діяла вечірня школа для молоді та заочна школа для дорослих. Проводилось навчання, консультації. Учні вечірньої школи Мовчан Олександр Петрович, Олійник Іван Йонович пізніше закінчили вузи, стали учителями.На час розливу річки весною навчання у школі не припинялося. Дітей перевозили човном або батьки на 2-3 тижні влаштовували своїх дітей до родичів, знайомих на лівий берег річки Гірський Тікич.В отаких умовах жили, вчились та трудились учителі та учні. Під час літніх канікул організовували для учнів екскурсії в м. Канів, с. Моринці, м. Корсунь-Шевченківський, в дендропарк „Софіївка” м. Умані тощо. При школі діяли трудові табори. Обробляли пришкільні ділянки, допомагали в деяких роботах у колгоспі.На певні свята виділялись кошти із колгоспу для покупки кондвиробів для учнів. Два рази на тиждень організовувались дитячі кіносеанси (перегляд стрічок відбувався під керівництвом учителів).З учнями проводились додаткові заняття після уроків, виступали з художньою самодіяльністю на фермі, у тракторній бригаді, на полі. Учителі мали громадські доручення: були агітаторами, лекторами, випускали стінгазети.До навчання в школі дітей готували у дитячих яслах. Після війни дитячі ясла були розташовані в трьох хатах. Завідуючою була Беребко Горпина Петрівна, вона була і вихователькою. 1957 р. – З початком весняно-польових робіт у селі Криві Коліна відкриваються колгоспні дитячі ясла на 80 дітей. У 1959 році школа стає 8-річною. Директор школи Поляков Олексій Дмитрович (історик) з 1961-1963 рр. Майже усі вчителі навчалися заочно у вузах. У школі 14 учителів. Кілька років 1962 і 1963 ми належали до Уманського району, а потім знову – Тальнівський район.
Пироженко Олександр Петрович ( філолог , рос. мова ) був директором школи з 1964 по 1969 рр. У 1965 році у школі було 178 учнів, працює школа сільської молоді, де навчалося 25 осіб у 9-11 класах. Учителів у школі 14, з них 4 – з вищою освітою, 4 – мають середню педагогічну, інші навчаються у вузах.
З 1969 по 1978 рр. директором школи був Олійник Василь Йонович. На кошти радгоспу ім. Франка збудовано нову середню школу на 320 місць (у центрі села, на місці церкви, зруйнованої у 1935-1936 рр.). У 9-10 класах було до 40 учнів, тому що сюди ходили діти із сіл Павлівка-І, Корсунка, Чеснопіль, Довгеньке, Лоташеве, Піщана, х.Добрянка. Учні вчилися старанно.Свідченням тому є те, що у випускному 10 класі у 1978 році було шість учнів нагороджено „Золотою медаллю” із 38 (Лисенко Михайло, Олійник Анатолій, Лисенко Майя, Святенко Надія, Безніздра Ірина, Жоган Меланія).
З 1979 р. по 1982 р. директор школи Гуліка Іван Якович (історик).Багато хто з випускників школи закінчили вузи, стали хорошими спеціалістами : учителі, лікарі, працівники сільського господарства
