Мале Старосілля

Село Мале Старосілля, Смілянського району, Черкаської області

Село Мале Старосілля – адміністративно-територіальна одиниця. Розташоване за 20 кілометрів на північний захід від районного центру м. Сміла, та на 38 кілометрів на південний захід від обласного центру м. Черкас, за 12 км від залізничної станції Перегонівка. Дворів – 389, населення – 800 чоловік, в тому числі дітей до 18 років – 124, пенсіонерів – 383.

  Назва села – Мале  Старосілля походить від того, що в давні часи, приблизно на початку ХІV століття, тут було поселення, згодом зруйноване татарами. Про поселення свідчить гора, названа Круглою горою.  Кругла гора насипана, а не природна. Крім того, недалеко від цієї гори, де зараз збудовано куточок «Румунія», було колись кладовище, до цих пір тут знаходяться могили. Знахідки в урочищі «Кругла гора» ( наконечники стріл, списів, бронзові пряжки та жіночі прикраси) відносяться до глибокої давнини, та за оцінками спеціалістів мають вік 2-2,5 тисячі років.
                       

А вже пізніше в ХVІІ столітті на цьому ж місці знову було поселення, тобто Староселечко, або «Староселье». Перші спогади про село датовані 20 січня 1656 року. Цього числа універсалом Богдана Хмельницького дозволено будівництво поблизу Малого Старосілля Виноградського монастиря. 1656 рік. Старосілля Баклійське з Будищами, з землями, полями і лісами. З точним описом границь Богданом Хмельницьким було подано новозаснованому монастирю на Ірдині.

В 1711році в селі налічувалось 77 дворів, жителі працювали на заводі, займалися землеробством. Селом володів граф Бобринський. В першій половині ХVІІ століття село було заселене великорусами, яких граф Олександр Бобринський завіз сюди із Тульської губернії. Вони працювали тут на заводі череп’яних цукрових форм. Місце, де колись був завод, до цього часу називається «Заводище». Там і тепер знаходяться багато черепків. «Старосельечко – село при р. Балаклейке, в 3-х верстах выше села Балаклея. Окружено лесами. В нем находится древнее замковище, примечательное своей величиной и формою; из чего, а равно из находящегося вблизи древнего Ирдынского монастыря, следует заключить о существовании в глубокой древности на этом месте важного поселения. Жителей обоего пола 500, в числе коих 87 великоросиян, переведенных графом А. Бобринским из Тульской губернии. Они заняты на заводе черепяных сахарных форм, устроенном в селе» ( Л. Похілевич). В 1869 році в центрі села була збудована дерев’яна церква (рік побудрви церкви було взято з архіва).

1900 рік. «Малое Староселье: дворов 218, жителей 1105. Главное занятие жителей – хлебопашество. Всего имеется земли 1069 десятин. Село принадлежит графам Бобринским. В нем имеются православная церковь, церковно-приходская школа, 4 ветряные мельницы, принадлежащие местным крестьянам». Школа в селі виникла в 80-90-х роках ХІХ століття. В щколі було три групи. Першими вчителями були: Прудковський, Загоринний, Сільченко Петро Пилипович (сам житель села). В школі був один учитель і піп. Піп читав закон божий.

У 1903 році заснована земська школа. Першими учнями цієї школи були: Холоденко Митрофан Іванович, Сіленко Яків Михайлович, Карпенко Гаврило Сергійович, Сільченко Артем Тихонович, Сільченко Василь Михайлович. Цимбал Григорій Власович навчався в1905-1908роках.

В 1909 році за вказівкою графа Бобринського, була збудована нова школа на чотири класні кімнати (це приміщення належить школі). 1924 рік. В селі організовується товариство спільного обробітку землі. До 1929-1930 рр. Село жило за старою індивідуальною системою господарства. В селі налічувалося 102 коней, 83 корови.Ще в 1926-27рр. Була організована артіль «Життя кустаря», яка виробляла вози, сани, колеса, бочки. Керівником цієї артілі був Довбня Оникій Федорович. 1929 рік. Створено сільськогосподарську артіль,першим головою якої був Холоденко Павло Григорович. Пізніше були утворені ще дві артілі, керівниками яких були Даниленко Федосій Антонович та Сіленко Іван Дмитрович. В 1933 році артілі об’єдналася в промколгосп «Червоний промінь», який існував до 1952 року. Головами були Ковпак Юрій Данилович та Розживін Петро Миколайович.

1941-1944. Фашистські загарбники майже повністю зруйнували село. У державному лісі (Будянське лісництво) за два кілометри від села в роки війни знаходилася база партизанського загону ім.Пожарського Штаб партизанського руху при Військовій Раді Південного фронту вирішив висадити групу десантників на південь від Сміли для організації партизанського загону. У ніч з 15 на 16 серпня 1943 року ця група була висаджена з літака на базу партизанського загону «За Вітчизну». Група десантників стала ядром партизанського загону ім.Пожарського. Командиром загону був призначений лейтенант Горячий ДмитроПилипович, комісаром - Жилін Іван Архипович, начальник штабу смілянський підпільник Леонід Юхимович Беренштайн. На місці стоянки партизанського загону ім.Пожарського встановлено Пам'ятний знак та відновлена одна із партизанських землянок. За мужність і відвагу, проявлені в роки Великої Вітчизняної війни, 77 жителів села нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу, а Ф.Л. Грозний став повним кавалером орденів Слави.

   «У боях за визволення м.Сміли та населених пунктів району загинуло понад 1300 чоловік. Найбільше з них загинуло при форcуванні Ірдинського болота та підступах до міста Сміли та села Малого Старосілля» («Книга пам’яті України», Т.8)

Увіковічують пам’ять загиблих Обеліск слави та Пам’ятник невідомому солдату

   Після війни земля в селі оброблялася вручну і коровами. Перший трактор був привезений з Києва Довбнею Оникієм Федоровичем, на якому працював Холоденко  Петро Павлович.  
   1952 рік. Працівники тваринництва Малостаросільської артілі ім.Молотова від кожної фуражної корови надоїли по 2654 кг молока, від кожної свиноматки одержали по 20,2 поросяти. Це були найкращі показники в районі.
   1962 рік. На базі колгоспу ім.Молотова виник відгодівельний радгосп «Смілянський», який спеціалізувався на відгодівлі свиней. Рільництво було підпорядковане виробництву фуражного зерна та вирощуванню кормових культур.
   1969 рік. В радгоспі з кожного гектара зібрано: пшениці – по 27,8 цнт, гороху – по22,8, ячменю – по 24, цукрових буряків  - по 301 цнт.
   Радгосп по відгодівлі худоби « Смілянський» села Мале Старосілля був відомий як одне з передових господарств Смілянського району. 

Високі прибутки дозволили радгоспу не тільки зміцнювати матеріально-технічну базу. Господарство вкладало значні кошти в благоустрій села. Так, за останні десять років у Малому Старосіллі побудовано клуб, два типових магазини, дитячі ясла-садок, будинок тваринника з їдальнею і профілакторієм, баню, побуткомбінат, три кілометри дороги з асфальтовим покриттям. Радгосп впорядкував сільські ставки, придбав для профілакторію медичну апаратуру, для клубу – духові і джазові музичні інструменти, для дитячого садка закуплено телевізор, піаніно. 1968 року було розпочато реконструкцію центральної вулиці села. Радгосп добудовував спортивний зал, споруджував дві майстерні для виробничої практики учнів, дві робочі кімнати, закупив обладнання для центрального опалення в школі. За кошти радгоспу було придбано підручники, виділялися кошти для поповненя наочним приладдям навчальних кабінетів і бібліотеки.

    1971рік. У Малому Старосіллі  є восьмирічна школа , Будинок культури на 250 місць, бібліотека, широкоекранна кіноустановка, медпункт, три магазини, відділення зв’язку, швейна майстерня.
   1982 рік. Заслуженим авторитетом трудівників села користується комплексний приймальний пункт, який здійснює 17 видів послуг. 

1994 рік. Збудована церква Пресвятої Богородиці. 12 вересня відбулася перша служба в новозбудованому храмі, яку очолював архиєпископ Софроній

     1996 рік. Радгосп «Смілянський» реорганізовується в колгосп «Смілянський». 
      2005 рік. Дочірне підприємство «Мале  Старосілля» СТОВ «Смілянське» визнано банкрутом та введено процедуру ліквідації.
      2006-2011 роки. На території села знаходяться 2 загальноосвітні заклади: Малостаросільський дошкільний навчальний заклад «Вишенька» і  Малостаросільська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів . У дитячому садочку  функціонує одна різновікова група, яку відвідує  20 дітей, працює 2 педпрацівника  і 3 особи обслуговуючого персоналу. У школі навчається 48 дітей. Тут працює 14 вчителів і 6 осіб обслуговуючого персоналу.

Малостаросільська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Малостаросільський ДНЗ «Вишенька»

Працює Будинок культури і бібліотека.

Функціонує фельшерсько-акушерський пункт.

В мальовничому куточку знаходиться Малостаросільський психоневрологічний будинок-інтернат.

        Село багате лісами.               
             Власниками цих угідь є Смілянський держлісгосп 

і Будянське лісництво.

Вигляд села біля ставу

Село  газифіковане і телефонізоване за кошти його жителів.   

Діє автобусне сполучення приватного підприємця Кредзинського Ю.Я. «Шевченко- Мале Старосілля» п’ять разів на добу.

У селі приватні підприємці відкрили 3 магазини і 2 пилорами.

Демографічний стан села на сьогоднішній день такий: Всього жителів – 800 осіб, з них: працездатного населення – 282 особи, з них працює в селі – 73 особи, за межами села – 60 осіб; дітей: до 6 років – 42 особи, з 6 до 16 років – 68; молоді до 30 років – 98 осіб; пенсіонерів – 383 особи, з них 16 працюючих. Населення пільгових категорій: чорнобильці – 4 особи; воїни-афганці – 2 особи; учасники бойових дій – 3 особи; інваліди війни – 3 особи; учасники війни – 35 осіб; ветерани праці – 87 осіб; діти війни – 136 осіб; багатодітні сім’ї – 3.

Адміністравине підпорядкування – Малостаросільська сільська рада. Адреса: 20720, с. Мале Старосілля, Смілянського району, Черкаської області

                                                                                             Мельник С.О.