Мар'янівка
Мар’янівка—поселення, підпорядковане Лисянському району, Черкаської області.
Воно є центральною садибою радгоспу «13-річчя Жовтня». Час заснування поселення невідомий. Земля, на якій було розміщено поселення у 17 столітті , належала Брацлавському воєводству. У 18 і на початку 19 століття земля належала польським магнатам. Після возз’єднання 1793 р. Правобережної України з Росією, територія, на якій розташоване поселення, ввійшла до Київської губернії. До Великої Жовтневої соціалістичної революції в Мар’янівці проживав пан Козаковський , поляк по національності. Він мав військове звання (капітан) і перебував на військовій службі в м. Умані.
До середини 20-х років 20 століття землі, на яких розташована Мар’янівка, належали поміщиці Мар’яні, яка мала лише одну дочку. Дочка Мар’яни Біба вийшла заміж за Козаковського, під володіння якого перейшли і маєток матері Біби—Мар’яни. Назва поселення і походить від імені поміщиці Мар’яни. Поміщик Козаковський володів земельною площею у 800 га та маєтком. Це було типове поміщицьке господарство капіталістичної царської Росії, де разом з розвитком промисловості панувало кріпосницьке право. В господарстві поміщика Козаковського було 2-і парові машини, молотарки, сівалки, плуги і інший сільськогосподарський інвентар. Для обробітку землі і виконання інших робіт використовувалися воли і коні. Земля оброблялася сезонними робітниками , які наймалися на роботу з сіл Русалівки, Багви, Рубаного Мосту та інших сіл. Для нагляду за господарством були і постійні робочі, які проживали у панських приміщеннях, збудованих за маєтком поміщика. Сам поміщик Козаковський зі своєю сім’єю проживав у місті Умані, де мав два власних розкішних будинки. Маєтком і землями керував управляючий. Для ведення господарства в панському маєтку Козаковський мав велику прислугу, яка жила у маєтку. Пан Козаковський, як і всі шляхтичі, любив грати в карти, пиячити та проводити розгульний образ життя. Він брав участь у І-й світовій війні 1914-1918р.р. Під час громадянської війни (1918р.) був убитий в Умані. Поміщиця Мар’яна піклувалася про влаштування свого маєтку. В 1880-1885р.р. нею був закладений парк у 40га. Саджанці і насіння декоративних та інших дерев завозилися з європейських країн (Швейцарії, Австрії, Голландії), а також з американського материка (канадська і срібляста липа та сосна , які збереглися і до нашого часу).
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції радянська влада конфіскувала землі і маєток поміщика Козаковського і передала народові . Землі були роздані селянам села Рубаний Міст, якими вони користувалися до 1922 року. У 1922 році за рішенням радянського уряду на базі поміщицького господарства було створено радянське господарство. Ще у 1921 році було утворено Київський трест радгоспів, до якого входили села: Хижня, Вороне, Павлополь, Антонівка і Мар’янівка. Керівником цього Українського господарства (УРГО) був Павловський, а директором господарства у Мар’янівці був комуніст Петренко. В кінці 1924 р. на базі земель Мар’янівки було утворено радгосп, до якого входили землі Павлополя і Антонівки. Центр радгоспу був у Мар’янівці . Директором радгоспу був Бойко Йосип Іванович, який у 1937 році був репресований . Пізніше його було реабілітовано . Секретарем першої партійної організації , яка нараховувала 7 чоловік, був Богун , який проживав у с. Попівці Маньківського району. Робітничий комітет профспілки очолював боєць Чапаєвської дивізії, член КПРС з 1915 року Харламов Петро Федорович. (в 1963 р. помер) . Комсомольською організацією керував Лядецький , який зараз проживав у Звенигородському районі. Господарство радгоспу було зернового напрямку. До 1937 року радгосп був високорентабельний і організованим господарством. В останні роки перед війною радгосп був дослідницьким господарством Верхняцької елітнодослідницької станції, вирощував насінньову пшеницю, овес, ячмінь та городні культури. Основною технічною культурою був мак . Поряд із зерновим господарством розвивалося тваринництво. В одному відділенні (с. Мар’янівка) було 100 корів і 40 свиней . Продуктивність тваринництва була високою. Від кожної фуражної корови надоювали по 20-25 кг молока. В 1930 році в зв’язку з святкуванням 13-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, радгоспу було присвоєно ім’я «13-річчя Жовтня». Восени 1941 року Мар’янівка була окупована німецькими військами. В час окупації на території радгоспу було організовано господарство німцями, де в основному працювали військовополонені. Вся вироблена продукція надходить німцям. В 1942 році серед військовополонених була утворена організація опору, яка тримала зв’язок з партизанським загоном ім. Кутузова, яким командував К.Гриб. Група опору надавала допомогу партизанам продуктами, які знаходилися у Пехівському лісі . Мар’янівська група опору знищила трьох німців , після чого німці посилили репресії і знищили членів групи і багато жителів з навколишніх сіл. 8-10 березня 1944 року територія Мар’янівки була остаточно визволена радянськими військами. Німці, відступаючи , повністю спалили все , що могло горіти, залишили тільки кам’яні стіни.
Після звільнення Мар’янівки від німецьких окупантів господарство і землі були передані у відання військ державної безпеки Київської області. З 1944 року до 1947 року господарство Мар’янівки являлося допоміжним господарством військ державної безпеки. На початку 1947 року землі і господарства Мар’янівки були передані радгоспу «Пугачівський» Жашківського району. В кінці 1947 року мар’янівське відділення радгоспу «Пугачівський» було реорганізовано і створено окремий радгосп із старою назвою. Директором радгоспу був призначений Конусов Василь Васильович. Господарство, як самостійний радгосп, проіснувало до червня місяця 1954 року . В 1954 року в червні господарство було передано в розпорядження радгоспу «Пугачівський» і перетворено у відділення цього радгоспу . Як і попередні роки, господарство було зернового напрямку з розвиненим тваринництвом. В липні 1957 році було знову реорганізовано відділення в радгосп, з приєднанням с. Зірки—другого відділення цього радгоспу. Радгосп мав стару назву –«13—річчя Жовтня». Директором було призначено Женила Георгія Костянтиновича. Господарство, як попередні роки , було зернового напрямку з розвиненим тваринництвом. 1959 році в жовтні місяці було призначено бувшого голову Буцького райвиконкому Пустовойта Сергія Васильовича , який приклав багато організаторського досвіду, енергії і знання у зміцненні і організації радгоспу. В радгоспі значно підвищилась продуктивність рільництва і тваринництва. В квітні 1960 року до радгоспу «13-річчя Жовтня» були приєднанні села Шубині Стави і Рубаний Міст. Господарство змінило свій напрямок. Із зернового перейшло на м’ясомолочний напрямок. В 1960 році директором став Григорій Титович Шкатюк. Григорій Титович пережив злидні сирітства, лихоліття Великої Вітчизняної. Це привчило цю вольову стійку людину до будь-яких ударів долі. А односельчан він привчив до сумлінної праці. У свої кращі роки Григорій Титович належав до тих людей, котрих називали романтиками. Мрії свої він умів втілювати в життя. Люди, з якими він працював, все життя дякуватимуть йому.
За роки його керівництва радгосп було нагороджено дипломом ІІ ступеня ВДНГ СРСР, а самого директора відзначено орденом Леніна. За правління Григорія Титовича Мар’янівка з напіврозваленого після війни хутора перетворюється на робітниче селище. Одна за одною виростають новобудови. В цей період у Мар’янівці споруджується потужний свиновідгодівельний комплекс на 12 тисяч голів, зводять двоповерховий палац культури і спорту, дитячий садок, двоповерхові житлові будинки. Дбав Григорій Титович про освіту та культуру села. На високому рівні була художня самодіяльність. При Будинку культури було створено хор ветеранів, духовний оркестр, вокально-інструментальний ансамбль. Сам Григорій Титович був активним учасником художньої самодіяльності. У 1976р. Держбуд СРСР, державний комітет з цивільного виробництва й архітектури визнав селище Мар’янівка радгоспу «13-річчя Жовтня » одним з найкращих у країні. У 1976р. Г.Т. Шкатюка переводять у м. Канів. Мар’янівці продовжують працювати на благоустрій і розвиток рідного села. Новим директором радгоспу став Кондратьєв Олександр Іванович. Справедливий, добросовісний і просто розумна, розсудлива людина. Олександр Іванович продовжив справу свого попередника у плані розбудови. В період керівництва О.І Кондратьєва (1976-1990рр. ) в селі було збудовано нову школу, відкрито ковбасний цех, асфальтний завод , дитячий садок, приміщення тваринницьких ферм у селі Розкошівка, Рубаний Міст, тракторні бригади у селах Мар’янівка, Розкошівка, Рубаний Міст, критий тік у селі Мар’янівка, заасфальтовано дороги, зведено цілу вулицю житлових будинків присадибного типу. Мар’янівка розквітала. Після того, як Олександр Іванович пішов на посаду директора Лисянського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства, на його місце став Олександр Олександрович Пухир. В період приватизації землі колишнього радгоспу « 13-річчя Жовтня » перейшли у власність черкаської компанії«Нафтаенерго». Під керівництвом цієї компанії землі Мар’янівки знаходяться і до нинішнього дня.
