Мехедівка
Мехедівка- село Драбівського району Черкаської області.
Розташоване за 25 км від райцентру, за 2 км від залізничної станції Мехедівка, на берегах річки Кропивни (притоки р. Золотоношки)
В селі працює середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, сільська бібліотека, відділення зв’язку, магазини.
Село Мехедівка дала країні велику кількість прекрасних спеціалістів з вищою і середньою освітою, які працюють в різних галузях народного господарства. За трудові успіхи в розвитку сільського господарства більше 30 осіб нагороджено орденами і медалями СРСР.
В грізні роки Великої Вітчизняної війни 216 односельчан стали на захист рідної Вітчизни, за ратні подвиги 136 осіб відзначено урядовими нагородами.
Удод Іван Михайлович - отримав високе звання Героя Радянського Союзу (посмертно).140 односельчан віддали своє життя в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками.В пам’ять про загиблих в центрі села височить Обеліск Cлави, на якому викарбувані імена загиблих.
Гордість Мехедівки - її сини, що прославились своїми ратними і трудовими подвигами.
Клименко Семен Федорович - кавалер п’яти орденів і медалів,серед них – орден Леніна, два ордени Червоного прапора,два ордени Червоної зірки, учасник Карело-фінської війни, брав участь у боях при обороні Києва, Москви, Ленінграду.Танкіст.
Сулятицький Василь Степанович - кавалер двох орденів Червоної зірки, приймав участь в обороні Ленінграду, моряк.
Митянський Михайло Маркіянович- кавалер ордена Червоної зірки, приймав участь у визволенні Білорусії, Литви,Польщі. Брав участь у Берлінській операції.
Бурдієнко Дмитро Явтухович-кавалер ордена Червоної зірки
Клименко Юхим Павлович - кавалер ордена Червоної зірки, ст. сержант підрозділу гвардійських мінометів «катюш»
Клименко Кирило Вікентійович-кавалер ордена Червоної зірки
Притула Галина Іванівна-старшина медслужби.
Ветерани Великої Вітчизняної війни біля могили загиблих воїнів
Історія села Мехедівка почалася в ХVІІ столітті. У 1654 році Лівобережна Україна була возз’єднана з Росією. З’явилися нові господарі – російські бояри й козацька старшина. У 1666 році зроблено перепис населення , накладено нові повинності на селян і козацьку бідноту. Посилення гніту викликало гнів пригнічених. Ось в таких умовах в другій половині ХVІІ століття на захоплених землях багаті козаки засновували хутори.В матеріалах рум’янцевської ревізії, указано, що багатий козак Тимко Мехеда заснував хутір Мехедівку, а Корней Деркач – Деркачівку, козак Зінченко – хутір Пасівку.
Багатий козак із Золотоноші Данило Гупало в долині річки Кропивної заснував хутір, але потім продав Івану Бойку.Цей хутір назвали Бойковим або Бойківщина (джерело Полтавський державний архів УРСР,фонд 57, справа 442, стор222-246)
З 1802 року до 1919 Мехедівка входила до складу Полтавської губернії Золотоніського повіту.(джерело Історико-географічний збірник, том 3, стор 203-205).
З падінням полкового устрою російський царизм роздавав землі російським і українським феодалам. Так село Мехедівка, хутір Пасівка і село Верхня Згар даровані Золотоніському сотнику Якову Лукашевичу, який був сотником 11 років.В Мехедівці і Верхній Згарі мав 319 осіб підданих.(джерело Центральний державний архів УрсР,фонд57,опис1,справа 221 аркуш 82,160) 1907 року Лукашевичі мали 715 десятин пахоті і стільки ж луків і пасовищ. Дворяни Золотоніщини обирали його до ІІІ і ІV Державної думи.В 1850 році Мехедівку відвідав письменник М.В.Гоголь, який зупинився в Лукашевичів по дорозі в Одесу.
В 1917-19 роках в селі установилась радянська влада. У березні 1920 року в Мехедівці відбулися вибори до місцевих Рад.На території села було створено три сільські Ради. Головою сільвиконкому Мехедівки було обрано Попея Ярмолу Тимофійовича. У 1923 році три сільські Ради об’єднано в одну. Головою обрано Баштана Василя Федотовича.
В роки колективізації в селі створено чотири колективні господарства: «Більшовик», «П’ятирічка», «Червоний колос», «Прожектор». Розгорталось соціалістичне змагання. Молодь вивчала нову техніку, яка стала поступати в село. В1931 році в с.Білоусівка було організовано курси трактористів, на яких навчалось 16 мехедів’ян.
З вересня 1941 року по 22 вересня 1943 року Мехедівка була під владою німецьких окупантів. «Новий порядок» розграбував село, весь урожай вивозився, молодь гнали в Німеччину.11 активістів села схоплено і вивезено в Золотоношу, де і розстріляно.Серед них директор Мехедівської школи Григорій Сидорович Воловіченко, Піскун Павло Потапович – завуч школи,Безлюда Павло Гаврилович –голова сільської Ради.
У вересні 1943 року війська 40-ї,47-ї,3-ї Гвардійської танкової та 27-ї армій Воронезького фронту визволяли села Драбівщини. Південно-східні і південні села району визволяли воїни 3 –го Гвардійського Сталінградського механізованого корпусу 47-ї армії.
Ввечері 21 вересня 1943 року 7а та 8-а гвардійські бригади під командуванням полковника Радіонова М.Й. та генерал-майора Д.М.Білого форсували річку Чумгак біля села Білоусівка, вибили фашистів із с.Бойківщина і Мехедівки.
Відступаючи, фашисти руйнували все. В с.Мехедівка спалено школу, Сільську раду, контору колгоспу, вітряні млини, 25 хат. Забрано худобу,птицю, все, що попадало під руки. В селі залишилось 11 працездатних чоловіків 16-60 років, 141 жінка,51 підліток 12-16 років. В таких умовах треба було відбудовувати село і зруйноване господарство. Через нестачу робочої сили і техніки обмолот хліба тривав і взимку. Після Перемоги, коли додому повернулись фронтовики, почалась інтенсивна відбудова села. Вже в 1950 році в колгоспі було 387 голів ВРХ, 286 свиней,64 овець, середній урожай зернових 16,6 ц/га, грошовий прибуток 5515 крб. З кожним роком господарство міцніло. З 1963 року головою колгоспу «Більшовик» стає Карелін Григорій Артемович.
Господарство побудувало майстерню для ремонту техніки, зерносховища, дитсадок, баню, будинки для спеціалістів, птахоферму. Досягнуто великих врожаїв до 32,4 ц/га. Зросло поголів’я ВРХ до 1209 голів. Багато колгоспників отримали державні нагороди і премії. У 1967році колгосп за високий урожай кукурудзи (64,8) нагороджено Червоним Прапором., у 1976 році –перехідним Червоним Прапором РККП України та райвиконкому.
Однорал Іван Євменович-
за трудові заслуги нагороджений Орденом Леніна,Орденом Жовтневої революції, Орденом Трудового Червоного прапора,Орденом «Знак пошани». Має звання «Майстер –золоті руки»
Станом на 1 січня 1981 року в селі жителів 2248 чоловік, серед них 962 службовця, 769 дворів, в користуванні колгоспу 3060 га землі, 32 трактори, 6 зернозбиральних комбайни,4 бурякозбиральних комплекси, 2 кукурудзозбиральних комбайни, 1 силосний комбайн. Збудовано 9 капітальних приміщень для ВРХ, зерносховище на 2000 т, картоплесховище на 35 т., 5 будинків для спеціалістів.
Магазин
Адмінбудинок
Тік
Дитячий садок
Середня школа[2]
Самодіяльний хоровий колектив с.Мехедівки
Після перебудови село переживає занепад. Нові відносини породили прірву між багатими і бідними. З’явилось безробіття. Кількість жителів села з кожним роком зменшується. Станом на 10.03. 2011 року населення Мехедівки становить 672 особи, в тому числі 344 особи працездатного населення, 252 з яких працевлаштовані. Площа населеного пункту 628 га, містить 278 домогосподарств, в яких проживає 201 сім’я.
