Нетеребський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
НЕТЕРЕБСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС «ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД-ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ»
Село моє Нетеребка
В давню епоху місцевість, де розташоване поселення с.Нетеребка і її околиці були залиті водою. Пройшло багато віків і тут утворилася долина. На підвищеному місці розташувалось село. Очевидно, родючі ґрунти, красива природа привернули перших поселенців освоювати цю місцевість. Про саму назву с.Нетеребка є багато припущень. Сучасники говорять про чумака Нетереба, який проїжджав цією місцевістю, потім оселився зі своїми синами, побудувавши оселю. Займався мисливством, хліборобством, а у вільний час їздив волами в Крим по сіль. З цього приводу було складено вірш "Чому моє село зоветься Нетеребка":
Моє село як крапелька у морі
У вічності ховається земній.
І бачило воно і радощі, і горе, -
Все те, що звем життям ми на землі.
Секретів у минувшини не має.
Народ її складає з пережитих днів
І в пам’яті народній зберігає
Написану історію віків.
І нам про ті події знати треба
Як дід–чумак із Криму сіль возив.
А звали діда Нетеребом,
В Надроссі він з родиною осів.
Усім казав: «Тут будем жити
І побудуємо село,
І жито будемо ростити …»
Отак, мабуть, воно й було…
Село це Нетеребкою назвали
Щоби нащадки діда пам’ятали.
Історія школи
Ще в 1911 році посеред села була розташована церква. Нині на її місці приміщення старої школи. На подвір'ї нинішнього нового корпусу школи знаходилась тодішня школа. Вона була на одну класну кімнату, вкрита соломою. Навчав дітей Самійленко Дмитро (сам малописемний ). Священик читав Закон Божий. Підручників у школі було дуже мало. Газети в село не поступали, тому селяни майже нічого не знали про зовнішній світ. Але час ішов, пройшли роки,і на місці старого приміщення було побудовано прекрасну, велику нову школу. Адже школа - це центр життя села. Весь колектив прагнув, щоб школа стала осередком добра, мудрості. З появою нового корпусу змінилося життя школярів і вчителів. Творчих задумів було багато, але й поле діяльності необмежене, адже впорядкувати треба було приміщення школи та подвір'я. Не одне покоління змінилося в стінах школи, немало зусиль було вкладено, щоб школа стала такою красивою і сучасною, як нині.
Школа сьогодні
Школа побудована в 1975 році.1 вересня 1975р. стало визначною подією села. Школа гостинно запросила дітвору на навчання. Народна мудрість говорить : "Людина за життя має посадити сад, збудувати дім і виростити нащадка." Збудувавши школу, потрібно було впорядкувати територію, посадити сад. Посадивши берізки, ялинки, розбивши квітники , дбайливо доглядали за ними. Сьогодні біля школи стоять красуні-ялинки і берізки. Завітавши до школи багато випускників пізнають свою білокору берізку чи красиву красуню ялинку. Кожного року дітвора думає, що ще посадити біля школи. Заклали фруктовий сад, який сьогодні дає плоди для їдальні, а порч з садом до берега річки розляглися дослідні ділянки. Продукція ділянок використовується для харчування діток. Чудовий урожай картоплі, капусти, моркви, цибулі, огірків, квасолі,помідорів вирощують учні на дбайливо доглянутих ділянках. Вся ця вирощена продукція сприяє дешевшій вартості обідів у їдальні для наших діток. З кожним днем хочеться зробити ще кращою свою школу і подвір'я. А в нас їх дві школи: школа №1, де навчаються молодші школярі і школа №2, де навчаються середні та старші класи. Школа №1 - приміщення дуже старе, але завдяки дбайливим рукам батьків, вчителів, воно має чудовий вигляд, чудові кабінети початкових класів. Протягом літа 2004 року всі працювали над будівництвом газової котельні, сьогодні ці дітки навчаються в теплі. Біля школи №1 знаходиться чудова криниця, біля якої посадили калину. А рядом чудовий сад, каштан і берізка, під якою стоять мальовничі лавочки для відпочинку дітей. В школі №2, яка збудована в 1975 році, навчаються середні і старші класи. Настав був такий час, що школа залишилась без води. Силами батьків, вчителів і працівників школи збудовано артезіанський колодязь, дітки п'ють свою джерельну водичку. Влітку подвір'ям школи милується все село. Школа - центр краси. Чудові кани красуються на її подвір'ї. Але чогось не хватає біля школи. Ялинки - це краса і здоров'я. А як хочеться,щоб біля входу на подвір'я школи стояли чудові туї. І ось мрія здійснилась: посаджені туї, за якими доглядають юні садівники. Кабінет - це шкільна лабораторія. Кожного року кабінети змінюють своє обличчя. В школі налічується 12 кабінетів. Школа має комп'ютерний клас, до якого входить вісім комп'ютерів. Всі учні школи працюють на комп'ютерах, проводяться уроки з математики, біології, фізики та з інших предметів. Математика - цариця наук. Завітавши в кабінет математики нашої школи, можна зробити висновок, тут працюють люди,які люблять свою справу. Готуючись до уроку чи позакласного заходу, вибирай матеріал, тут його дуже багато. Поруч кабінет зарубіжної літератури, в якому є все, щоб успішно набувати знання, розширювати свій кругозір. В школі руками вчителів і учнів створені всі необхідні кабінети. Школа дала знання багатьом своїм випускникам. Починаючи з 1975 року школа виростила 47 медалістів,які всі успішно закінчили вузи і стали хорошими спеціалістами. Школа пишається своїм земляком, випускником Ковтуном Владленом. Владлен Ковтун відомий широкому загалу прихильників сучасної української пісні як поет-пісняр. Ім'я Владлена Ковтуна стало відомим і популярним серед шанувальників української естради. Він написав книгу "Однієї долі два крила", в якій міститься пісня "Село моє Нетеребка". Вірші Владлена Ковтуна пронизані безмежною любов'ю до рідного краю,родинної оселі, близьких людей. Історія села і школи зібрана в шкільному музеї, який відкрився у вісімдесятих роках. Музей містить багато матеріалів з історії села школи. Цей музей створювала школа. Цікавим і змістовним є життя наших школярів. Щороку в школі працює оздоровчий табір для молодших школярів. Що може бути краще за незабутні дні проведені в таборі? Смачнішого шашлику не пробували, ніж тут у таборі. А яке незабутнє свято "Міс табір". Діти з великим задоволенням беруть участь у таких заходах, адже кожному хочеться проявити себе, показати свої здібності і таланти. Учні середніх класів не забувають молодших школярів і в навчальний час. Щодня відвідують своїх підопічних, допомагають у вирішенні проблем та організовують цікаве дозвілля для них. Не залишені поза увагою і люди похилого віку. Адже як можна виховати гідного громадянина своєї держави без виховання, поваги і шани до старості. В школі працюють волонтерські загони, які допомагають одиноким, ветеранам війни, вчителям-пенсіонерам. Традицією стали візити шкільної агітбригади до таких людей. Зі сльозами на очах, не приховуючи радості за те, що вони не забуті, зустрічали нас у кожному дворі, і з вдячністю слухали вітання дітей, і просили розповісти про своє шкільне сьогодення. Діти з великим задоволенням беруть участь в таких акціях. Вчителі-пенсіонери з задоволенням зустрічають дорогих гостей. Розпитують у дітей якою стала школа і їхнє життя тут є тепер, і з задоволенням розповідають, як їм працювалося в цих стінах. Але такі візити є не лише в святкові, айв буденні дні. Дуже потрібна допомога стареньким, особливо весною і восени. Маємо ми в школі й живий куточок, за якими доглядають учні школи, а також ведуть спостереження за тваринами. Щороку наші діти є активними учасниками екологічних місячників, свят, предметних тижнів, вікторин, КВК. З задоволенням учні беруть участь у роботі драматичного гуртка. Захопливою є така робота, адже вони мають можливість самі виступити в якості художників,костюмерів, режисерів. І іноді в спокійних, неприглядних дітей виявляються неабиякі здібності до творчості Працюють і інші гуртки, зокрема театральний, в якому беруть участь учні молодших класів. Часто радують нас виставами пальчикового театру маленькі актори, для якого самі виготовляють ляльок та шиють одяг. Особливою популярністю серед учнів школи користується інформатичний гурток. А особливо після того, як було обладнано прекрасний комп'ютерний клас. Кожному хочеться познайомитись з цікавою машиною, а надто уміти з нею працювати. З недавнього часу в школі працює хоровий колектив. Кожного року він поповнюється новими учасниками, які з задоволенням дарують радість і красу пісні слухачам. Є вони обов'язковими учасниками звітів перед громадськістю, коли школа звітує про пророблену роботу перед батьками й жителями села. Бібліотека школи стала дійсно шкільною лабораторією. Затишно в шкільній бібліотеці. Випускники школи люблять свою школу, а тому багато слідів їхньої допомоги можна побачити в школі. Бувший учитель школи, випускник Погрібний О.Я. накатами та Петриківськими розписами оформив коридори школи. Хорошими словами вдячності завжди згадуємо випускника школи, директора агрофірми "Рось" Савченка М.М., який подарував для школи комп'ютер. Випускники 1967 року подарували школі плазмовий телевізор. Школа пишається своїми випускниками. Школа завжди повинна бути другою домівкою для дітей. А тому вона повинна бути красивою, затишною.
