Трушівський навчально-виховний комплекс І-ІІІ ступенів

Візитка

Мій рідний край, моя земля, моя рідна Чигиринщина, колиска звитяг Богдана Хмельницького, Максима Залізняка - славних захисників рідної землі. І тут, на цій землі, ти народився, виріс, змужнів, полетів в далекі світи, але не забув рідного куточку, своєї домівки, свого села з не зовсім зрозумілою для сторонніх назвою -Трушівці. І тягнеться це село обабіч траси Чигирин - Черкаси на цілих 12 км. В центрі села всім впадає в око двоповерхова красуня - школа, якій могло б позаздрити навіть місто.Рік заснування школи - 1946

Сьогодення

Адміністрація школи: Директор - Лисай Ірина Олександрівна (тел. 92- 3- 25) Заступник директора з навчально-виховної роботи - Наконечнюк Людмила Федорівна Заступник директора з виховної роботи - Глущенко Оксана Іванівна Педагогічний колектив Трушівського НВКІ – ІІІ ступенів налічує 22 педагоги:

• 5 - вчителі вищої категорії
• 1 – “старший вчитель ”
• 10 – вчителі І категорії
• 4 – вчителі ІІ категорії
• 5 – спеціалісти

“Запалити вогник у душі дитини, щоб ніхто й ніколи вже його не загасив” – такий девіз педагогічного колективу нашої школи. Та ми твердо впевнені, що коли той вогник не запалає в душі кожного вчителя, то і від учня чекати залишається мало чого. Саме тому невипадково вся навчально-виховна робота Трушівського навчально-виховного комплексу “Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів” спрямована на вирішення методичної проблеми: ”Через творчість учителя до розвитку особистості та творчої активності кожного учня”. Робота педколективу над науково-методичною проблемою сприяє швидкому впровадженню інноваційних технологій, передового педагогічного досвіду в практику вчителів школи. Один із основних напрямків роботи педколективу – зміцнення фізичного, психічного та морального здоров'я дітей Шляхи реалізаці цього напрямку роботи:
Факультативи:

• "Основи екології",
• "Основи психології",
• "За здоровий спосіб життя".

Гуртки : діє 14 гуртків за інтересами з 14 до 19 години,спортивні гуртки працюють у вечірній час.
Робота соціально-психологічної служби з учнями,батьками, вчителями:

• Тренінги
• Профілактичні бесіди
• Консультації, анкетування

Робота батьківського лекторію Лекції для батьків з питання збереження здоров'я дітей
Робота стоматологічного кабінету та медичної сестри Червоного Хреста

• Оздоровлення школярів
• Щорічні медичні огляди
• Робота спеціальної медичної групи
• Організація гарячого харчування ( 92% учнів харчується в шкільній їдальні)

Наші координати

Адреса: Україна вул. Черкаська, 1 с. Трушівці Чигиринського району Черкаської області

Телефон 20922

Ел.пошта: trushivcischool@gmail.ua; trushivtsi-school@ukr.net

ШКОЛА…ДІТИ…УЧИТЕЛЬ…
Така дісталась усім нам робота:
є в ній радість, та є й турбота.
Є вічний пошук,
безсонні ночі –
та гріють душу дитячі очі…
Нехай так буде ЗАВЖДИ!

Розвиток освіти в селі Трушівці

Мій рідний край, моя земля, моя рідна Чигиринщина, колиска звитяг Богдана Хмельницького, Максима Залізняка - славних захисників рідної землі. І тут, на цій землі, ти народився, виріс, змужнів, полетів в далекі світи, але не забув рідного куточку, своєї домівки, свого села з не зовсім зрозумілою для сторонніх назвою -Трушівці. І тягнеться це село обабіч траси Чигирин - Черкаси на цілих 12 км. В центрі села всім впадає в око двоповерхова красуня - школа, якій могло б позаздрити навіть місто. Так, це наша нова школа. Але давайте зробимо екскурс в минуле, відсунемо час на цілих 125 років, подивимось, як навчалися грамоті наші прадіди, діди, батьки. Друга половина XVIII століття. Село Трушнівці ховалося в пісках і шелюгах. Умовно було поділено на дві частини - Дубіївка і Рокита. На все село було дві корчми, церква та церковно-приходська школа. Школу в селі Трушівці Київської губернії було побудовано в 1878 році на дві класні кімнати. Це була церковно-приходська двохкласна школа. Головними наставниками в школі були піп та дяк. Діти ходили до школи від Покрови до Великодня. Навчання кожного року закінчувалося службою Божою в церкві. Але не всі діти ходили до школи - батькам була потрібна допомога по господарству. Дівчаток примушували зимою прясти, ткати полотна. Мали змогу вчитися тільки діти заможних селян. В школі діти опановували грамоту, чистописання, арифметику і Закон Божий. Головним засобом для втихомирення дітей була дубова лінійка, якою відмірювалися удари кожному, хто не опановував науки або порушував встановлений порядок. Багатьом трушівчанам запам'ятався піп Канюка Василь, який запровадив інший спосіб покарання до тих, хто збивався в словах молитов. Він змушував ставати голими колінами на зерна гречки, яку повинен винуватець принести з дому. Нове покарання піп застосовував і до батьків дітей, які мали провини перед церквою. Вони мусили після служби Божої недалеко від церкви копати величезну яму і землю виносити мішками. Це мав бути ставок, де піп Василь задумав розводити рибу, попередньо заповнивши його водою від джерела, що було поблизу. В 1905 році в школі навчалося 14 хлопчиків і 3 дівчинки. Але капіталізму, що розвивався, були потрібні кадри рахівників, бухгалтерів, працівників торгівлі. Це й спонукало буржуазію давати деякі кошти на освіту. В окремих селах, в тому числі і в Трушівцях, було побудовано школу на 4 класні кімнати. Учителем 1-2 класів з 1908 року по 1912 рік був Даревський Михайло Ничипорович. З 1915 року вчителем працював Бандурка Денис Герасимович. В школу прагнуло піти багато дітей. До першого класу набирали 50 -70 дітлахів, а через зиму учнів залишалося десятків два. У І914 році Земством було споруджено приміщення Трушівської спеціальної школи. Біля школи одночасно було побудовано будинок для вчителів, сарай для дров, викопано криницю. На будівництво школи було асигновано 12 тис. крб.. Підрядчиком будівництва був Бендер, купець з села Медведівка. В 1916 році в школі навчалося 86 дітей і працювали в ній вчитель з середньою освітою, помічник вчителя, піп, дяк. Після закінчення чотирирічної церковно-приходської школи, учні продовжували навчання в земських школах, де закінчували 5-7 класи. Але такі школи були тільки у волосних селах. На той час село Трушівці було волостю на декілька сіл ( Боровиця, Мудрівка, Худоліївка, Сагунівка.)

З 1900 по 1907роки в церковно-приходській та земській школах здобував ази наук Демиденко Тит Трохимович (02.04.1891 — 21.07.1959) - член-кореспондент АН УРСР. У 1921 році він закінчив Харківський сільськогосподарський інститут. Протягом десяти років працював в Московській с/г академії ім. К.А. Тімірязєва. З 1944 року Демиденко Т.Т. завідував кафедрою рослинництва в учбовій частині АН УРСР. Опублікував понад 70 наукових праць і статей про фізіологічні та агрохімічні основи живлення найважливіших с/г культур. Корінні зміни відбулися в школі після Жовтневої революції. 21 січня 1918 року прийнято Декрет про відокремлення церкви від школи і церкви від держави, 10 жовтня 1918р - про спрощення правопису і введення нової орфографії, 16 жовтня цього ж року – про єдину трудову школу та ще багато інших рішень, спрямованих на вдосконалення народної освіти.

В 1920 році в Трушівцях працює початкова школа. В Чигирині, Медведівці, Боровиці та Головківці організовано семирічні школи. В грудні 1919 року було підписано Декрет про ліквідацію неписьменності. Населення віком від 8 до 50 років підлягало навчанню грамоти. Створюються школи-лікнепи для дорослих та організовується індивідуальне навчання. Незграбними пальцями бідняки виводили перші в своєму житті літери та слова. Залишивши гвинтівку або плуг, мільйони дорослих людей сідали за парти в школах лікнепа. 31 жовтня 1918 року були відмінені будь-які оцінки. Переведення учнів з класу в клас проводилось за відгуками вчителів на педагогічній раді. Це призвело до зниження рівня знань учнів. У зв'язку з цим в 1935 році було встановлено п'ять ступенів оцінок, а саме : « відмінно», « добре», « посередньо», « погано», « дуже погано». А починаючи з 1944 року в школах СРСР словесні оцінки були замінені цифрами : 5,4,3,2,1. В 1926-27 роках проведено загальний облік-перепис дітей шкільного віку. Виникла потреба в організації шкіл другого ступеня відкритті шкіл з 5 -7 класами. В 1930 році відкривається семирічка в с. Трушівцях. Відкрита семирічка не могла прийняти всіх бажаючих. Кожну справу про прийом до 5 класу розглядала комісія з представників партійних, комсомольських і комнезамівських організацій. Зараховували до 5 класу виходячи з класових принципів. Виникла потреба в додаткових приміщеннях. В 1930 – 31 роках в центрі села поряд з церковно-приходською школою будується нове шкільне приміщення на 4 класні кімнати, в одній класній кімнаті була шкільна майстерня по дереву. Частину 1-4 класів було переведено в периферійні шкільні приміщення, колишні куркульські хати, наприклад, "Сапки" на Дубівці. Директором школи в той час ( 1931-33 роки) був Яровий Лука Петрович, під безпосереднім керівництвом котрого було посаджено фруктовий сад, обсаджено садибу школи акаціями. Це були голодні роки. Діти ходили до школи виснажені, дуже бідно одягнені, босі, голодні, але прагнули здобувати освіту. Із спогадів вчительки Дибенко Парасковії Миронівни, яка нині проживає в місті Херсоні дізнаємось: " Переді мною за столиками сиділи голодні, з потухлими оченятками дітки. Майже всіх, як зараз, бачу перед собою. Прізвищ уже не пам'ятаю, та одне із них запам'яталось на все життя - Дем'яненко Серьожа. Дуже худенький хлопчик, що жив з бабусею,бо батьки були репресовані. Серьожа все питав мене, чи знаю я пісню «Тихесенький вечір на землю спадає». Я не знала, як її співати і обіцяла дізнатись і заспівати. Може, йому співала мама і він хотів почути її ще. Коли після літніх канікул я прийшла в клас, то схвильовані діти стали говорити, що Серьожі немає, бо він помер - убився, впавши з акації. Поліз туди поїсти цвіту і знесилений впав додолу. Ось що таке голодомор. Не дай. Боже, нікому на світі його знати». В 1935 році в Трушівцях було відкрито восьмий клас. Бажання молоді потрапити на навчання до середньої школи було великим. Заяв надходило багато, а прийняти один 8 клас міг лише 45 учнів. Відбір йшов через відповідні комісії. До 8 класу було зараховано, крім трушівських юнаків і дівчат, випускників сьомих класів з Чигирина, Медведівки, Боровиці, Мордви (Красносілля). Директором школи був Пасічник Трохим Федорович, а завучем - Левченко Іван Трохимович. Трушівська середня школа випустила перших учнів в 1937 році в кількості 28 осіб. В період тимчасової окупації району гітлерівцями животіло кілька початкових шкіл, які зовсім швидко припиниш своє існування. Політика окупантів була ясна - раби не повинні мати будь-якої освіти. В приміщенні Трушівської середньої школи була фашистська комендатура. Село Трушівці було звільнено 13 грудня 1943 року. Відступаючи, фашисти спалили приміщення середньої школи.

Відразу після звільнення від окупаційного режиму, не гаючи жодного дня, влада на місцях піклувалась про налагодження народної освіти. Підбиралися і пристосовувались для навчання різні приміщення: в Трушівцях - це Хаблівські та Шадідівські хати -колишні куркульські будинки, в яких раніше жили заможні селяни -Хабло і Шадід. В кожній з таких початкових шкіл було по 4 класи. Ці школи проіснували до 1967 року. Потім у Шадідівській школі довгий час була філія сільської бібліотеки.

Якими ж були наші школи в перший повоєнний неповний навчальний рік? Перш за все давалися взнаки труднощі з кадрами вчителів. 13.01.1944 року одержали призначення на роботу в Трушівську школу Кантерман Рита Соломонівна - директор, вчителі: Друзяка Марія Григорівна, Мірченко О.Я., Яремака Варвара Терентіївна, Антоненко Г.С., Вдовенко Параска Миронівна. Першою післявоєнною вожатою в школі була Тарануха Лідія Юхимівна. Не радісна і статистика складу учнів, особливо 1-4 класів. До 1 класів прийшли переростки, які за роки окупації не мали змоги вчитися. Не вистачало парт, столів, дошок, лав. В шкільній бібліотеці не було книг, на 4 предметні кабінети - біологічний, хімічний, географічний, фізичний з наглядних посібників був лише один альбом «Окунь». Для опалення школи використовували житню солому. В складних умовах країна допомагала дітям; чим могла. 24 серпня 1944 року з обласного відділу народної освіти для шкіл Чигиринського району було виділено 247 різних підручників, 100 олівців, 100 пер, 25 пачок чорнильного порошку. Для вечірніх шкіл виділено 170 л гасу. Уже в 1945 році було проведено перший випуск учнів, які закінчили 7 класів Трушівської семирічної школи. У 1958 – 1959 навчальному році педагогічний колектив школи мав 21вчителя

1 – й ряд (з ліва на право): Коваленко М.Д. (класовод), Джулай І.К. (вч. німецької мови), Пальонна М.І. (піонервожата).

В Трушівцях відбудувати середню школу вдалося не швидко. 1 червня 1961 року почали копати котлован під фундамент школи, а влітку 1962 року фундамент було закладено. 17 червня 1963 року розпочато кладку стін. Школа будувалась без проекту. Будова була оголошена комсомольською. Відкриття нової школи відбулося 31 серпня 1967 року.

Директором школи в цей час був Кривошея Давид Микитович. В школі було 7 класних кімнат, кабінет директора та учительська. Але цього приміщення було мало, тому діти продовжували навчатися в двох приміщення колишніх церковно-приходських шкіл. Ці приміщення служили дітям до 1993 року і були зруйновані, коли почалося будівництво нової сучасної школи.

Фундамент нової школи було закладено на місці приміщень церковно-приходських шкіл та великої ями, що була викопана за наказом священника Канюки для створення ставка. Нова школа будувалася в основному на кошти обласного бюджету. Прорабом новобудови був Бовдур Іван Іванович. Вчителі, учні та жителі села вносили свій посильний вклад в будівництво. Школа була збудована за 2 роки. І вже 17 лютого 1996 року в урочистій обстановці відбувається відкриття школи.