Хутори

Моє рідне село Хутори Село Хутори (дата утворення — 1907 рік). Площа 292 га (0,2 % від загальної пло¬щі району), дворів 712. Населення становить 2419 осіб.

Довго пустувала земля, розташована за 8 км на південь від Черкас. Безземельні жителі с. Худяків Черкаського повіту почали заселяти ці місця, починаючи з 1907 року. Так поступово серед поля виник невеликий хутірець, який одержав назву Тернівка. Біля ставу Штахурського в 1921 році виник хутір Данилівка. З 1922 року почалося масове переселення в ці місця жителів сіл Лесьок, Червоної Слободи, Худяків, Талдиків. Так виник третій хутір, який став називатися Кирилівка. Поступово ці три хутори з'єдналися і утворили село Хутори. Жителі села вели одноосібне господарство. Знаряддя сільськогосподарського виробництва в той час були дуже примітивними: плуг, серп, ціп, лопата, сапа. Тому урожайність полів була дуже низькою.

До 1923 року діти в селі не навчалися. В селі було лише три чоловіки, які вміли читати і писати. Школа в селі Хутори організована в 1923 році. В першому навчальному році в ній навчалося 45 учнів. Першим учителем був син бідняка із Лесьок Кирило Григорович Федоренко. Школа працювала в пристосованому приміщенні, купленому на кошти жителів села. Приміщення складалося з двох кімнат із земляною долівкою. І хоч умови в школі були дуже погані, жителі села з великою радістю посилали своїх дітей навчатися. В 1924 році в школі була організована піонерська організація, у якій було 12 піонерів. Першими піонерами були Анастасія Свиридівна Папуща, Яків Йосипович Погрібний, Яків Йосипович Костенко, Степан Трохимович Сторчоус та інші. Невеличка піонерська організація допомагала школі виховувати молоде підростаюче покоління в комуністичному дусі. В 1934 році на державні кошти в селі була збудована велика і красива школа, в якій було 4 класні кімнати, учительська, допоміжні кімнати. В школі навчалося 110 учнів.

Минули роки. У 1929 році в селі була організована комсомольська організація. Перші комсомольці села — Дем'ян Кузьмович Смертюк, Петро Васильович Короп, Прокіп Лукович Олійник, Михайло Іванович Нека, Артем Калінович Марштупа.

В ці роки в селі створюється перша сільгоспартіль. Очолив цей невеликий колгосп Степан Степанович Воробкало. Активними організаторами колгоспу були: Іван Миколайович Медведенко, Яків Іванович Олексенко, Сергій Федорович Олексенко, Дем'ян Кузьмович Смертюк, Федір Максимович Олексенко, Іван Омелянович Байда, Антін Хабло та інші.

В адміністративному поділі всі три хутори відносились до степанківської сільради. Мале і неміцне колективне господарство часто змінювало своїх керівників. Так, у 1933 році колгосп очолив І.О. Байда, а в 1935 - А.Л. Хабло. В 1936 році господарство очолила Анастасія Іванівна Гладишева. Створюється сільська рада, головою якої було обрано Дем'яна Даниловича Семененка. Населений пункт у той час нараховував близько 150 дворів. На звітних зборах колгоспу 1939 року головою було обрано Якова Івановича Олексенка, а сільську раду з цьому році очолив Сергій Якович Олексенко.

В ЗО — 40-х роках у селі велася боротьба за ліквідацію неписемності. В цій справі велику роль відіграв педагогічний колектив Хутірської початкової школи, а також її випускники. Завдяки наполегливій роботі педагогічного колективу з 1930 по 1941 рік в селі було ліквідовано неписемність. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Колишні вихованці школи стали трактористами, комбайнерами, учителями, бухгалтерами, будівельниками, працівниками колгоспу та підприємств. Міцніло колгоспне господарство, молоділо село, заможно жили його жителі.

Але мирну працю радянських людей порушила Велика Вітчизняна війна. Понад 200 односельчан пішли на захист Вітчизни. Довелося евакуювати все громадське господарство. Евакуацію організували Я. І. Олексенко та С.Ф. Олексенко. Вже 2 серпня 1941 року німецькі фашисти захопили село. Фашисти спалили всі громадські приміщення, пограбували все, що не було евакуйоване. Село, в якому бурхливо кипіло життя, стало пустим, глухим, непривітним. Та не довго господарювали в селі фашисти — вже в грудні 1943 року під натиском радянської армії вони залишили його. При відступі спалили майже всі будівлі, розстріляли багато мирних жителів. Від рук ворога загинув перший вчитель Хутірської школи К.Г. Федоренко. Він разом з іншими жителями села був спалений у приміщенні школи.

Колишні вихованці школи і жителі Хуторів І.М. Хмільківській, Г.Д. Гаркуша, Я.Й. Погрібний, О.А. Волочай (всього близько 200 чоловік) хоробро боролися на фронтах з німецькими загарбниками. І.М. Хмільківський і Г.Д. Гаркуша закінчили службу в рядах радянської армії у званні підполковника.

І.М. Хмільківський брав участь в обороні Москви в 1941 році. За бойову доблесть був нагороджений орденом Червоної Зірки. Прикривав підступ до Ленінграду, брав участь у штурмі Берліну. Після закінчення війни працював викладачем кафедри марксизму-ленінізму Черкаського педінституту ім. 300-річчя воз'єднання України з Росією. Потім знову повернувся в ряди радянської армії, в якій служив до 1960 року, потім працював на педагогічній ниві.

Віддав своє молоде життя за щастя нашого народу учитель А.О. Кожемяка та 94 односельчан не повернулись з поля бою. Їх імена навіки викарбувані на обеліску Слави. За звільнення Черкас і Хуторів віддав своє молоде життя росіянин Олексій Павлович Суріков. За хоробрість у боротьбі з фашистами він посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу, його ім'я першим викарбовано на стелі. Колгоспникам довелося докласти багато зусиль, щоб відновити колгоспне господарство, яке очолив Андрій Тимофійович Мигаленко, а сільську раду — Андрій Прокопович Гуманенко. З великими зусиллями будували приміщення для громадського тваринництва, майстерні, зерносховища.

В 1946 році колгосп очолив Яків Іванович Олексенко, а сільську раду — Сергій Федорович Олексенко. В цьому ж році створюється партійна організація, секретарем якої було обрано Якова Йосиповича Погрібного. В 1950 році господарство об'єднується із Степанківським колгоспом. Сільська рада, яку в цей час очолював С.Ф. Олексенко, а з 1953 року І.Д. Гордієнко, в 1954 році також об'єднується у Степанківську сільську раду. Та в 1952 році знову утворене самостійне багатогалузеве господарство «Перше травня». Правління колгоспу очолив О.А. Волочай. Він керував господарством до 1958 року — до повторного об'єднання з Степанками.

У лютому 1963 року господарства знову роз'єднані. У Хуторах створюється спецгосп із виробництва яєць. Очолив його ветеран Великої Вітчизняної війни Олексій Михайлович Кульпін. Економіка господарства швидко зростала. Чистий прибуток становив 161,4 тис. крб., що дало можливість розгорнути будівництво господарських і культурних об'єктів.

Поряд з економікою села в післявоєнні роки докорінно змінюється культура й освіта. Відразу після звільнення було відновлено роботу школи. Завідуючою школи працювала В.М. Руденко, а згодом І. Жирний. У 1949 році школу було реорганізовано в семирічну. Директором школи було призначено Д.Г. Поповіченка, якого змінив В.І. Ісіченко. Пізніше на цю посаду було призначено С.В. Попова.

В 1961 навчальному році школу було перетворено у восьмирічну. В 1966 році колгосп приступив до будівництва нового приміщення школи на 320 місць. На кошти колгоспу було збудовано дорогу з твердим покриттям, яка стала частиною магістралі Черкаси — Степанки, а також під'їзну дорогу до колгоспного господарства і школи, інкубатор, медпункт, магазин.

На будівництво школи за два роки було витрачено 198 тис. крб. За високі показники по всіх галузях господарство було нагороджено пам'ятним прапором Черкаського обкому партії і облвиконкому та обласної професійної ради. Голову колгоспу О. М. Кульпіна за сумлінну працю нагороджено орденом Леніна, а колгоспницю P.O. Гаврюшенко — орденом Трудового Червоного Прапора. За роки 8-ї п'ятирічки в селі побудовано 104 колгоспних будинки, Будинок культури на 400 місць. Про зростання матеріально-культурного рівня свідчить те, що в особистому користуванні було вже 6 легкових автомашин, 200 телевізорів, 270 газових плит. Ще в 1964 році закінчено електрифікацію і радіофікацію населеного пункту.

В господарстві на той час працювало 4 спеціалісти з вищою освітою і 17 із середньою. Колгосп мав 16 автомашин, 10 тракторів та інший сільськогосподарський інвентар.

4 грудня 1968 року правління колгоспу в урочистій обстановці вручило ключ від нової школи дітям колгоспників. У новій школі є 8 класних кімнат, фізичний та хімічний кабінети, майстерня по дереву та металу на 25 місць, їдальня та спортзал. Біля школи створено шкільний стадіон площею 0,75 га, шкільний метеорологічний майданчик та 0,50 га пришкільних ділянок. У 1972 році при школі вперше створено групи продовженого дня. З 1960 року працюють класи вечірньої молоді, з яких у 1968 році було створено вечірню школу працюючої молоді.

В 1972 році спецгосп «Перше травня» було реорганізовано у птахофабрику «Перше травня». Нова організація праці сприяла злету розвитку господарства. Багато членів птахофабрики одержали урядові нагороди. Другим орденом Леніна було нагороджено О.М. Кульпіна, другим орденом Трудового Червоного Прапора P.O. Гаврюшенко, таким же орденом було нагороджено С.С. Орла. Багато працівників одержали нагороди в 1973 році. Орден Трудового Червоного Прапора — М.К. Литвиненко, Н.С. Мисан, Т.А. Орел, О.П. Кожемяка, а орденом «Знак Пошани» — М.Г. Магльований, В.Г. Крижанівський, Є.І. Серебрянікова, В.Т. Надточій. У 1975 році орденом Трудового Червоного Прапора було нагороджено К.П. Лихограй. Багато працівників у господарстві нагороджено медалями, а Г.О. Короп, М.С. Крутінь, В.Т. Надточій — медалями Економічні досягнення 70-х років дали можливість розвивати соціальний сектор села. В ці роки споруджено дитячий садок на 140 місць, 2 дванадцятиквартирні будинки, 2 будинки-гуртожитки, багато виробничих об'єктів. Протягом 1980 — 1983 років у селі проведено газифікацію індивідуальних будинків та переведено громадські котельні на газове опалення.

Після виходу О.М. Кульпіна на пенсію господарство очолив А.Д. Приходько. Директором школи в цей час працює ветеран Великої Вітчизняної війни М.Є. Юхимчук, який змінив на цій посаді в 1979 році С.В. Попова. В червні 1982 року було знову відновлено Хутірську сільську раду. Головою сільської ради обрано М.А. Кононенко, а секретарем — В.П. Кривко.

Птахофабрика взяла курс на поліпшення соціальної сфери села. Лише в 1987 році побудовано баню-сауну, у Будинку культури обладнано зал для проведення громадських обрядів, заасфальтовано вул. Щорса (2,7 км), закладено будівництво медичної установи, розпочато будівництво жилого будинку та адмінустанови.

За трудові успіхи в 80-х роках трудівники птахофабрики нагороджені орденами і медалями. В 1986 році орденом Трудового Червоного Прапора — Г.О. Короп, троє працівників нагороджено медалями.

У 1987 році відбулися зміни керівництва сільської ради та школи. На виборах до місцевих рад у червні 1987 року головою сільської ради обрано Р.Ф. Семенюк, а в серпні — директором Хутірської школи обрано (до цього часу директори призначалися) учителя історії І.Ф. Берестового, нині депутат районної ради, голова постійної комісії.

На території Хутірської сільської ради працюють:

• підприємство — відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Перше травня»;
• селянське (фермерське) господарство «Сім'я Хорошковських»;
• будівельна організація — товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант».

Виконавчий комітет сільської ради за участю депутатів, адміністрацій територіальних підприємств, установ та організацій приділяє увагу жителям села, яким необхідна увага, турбота й милосердя.

Так, на обліку у виконкомі сільської ради перебувають:

• інваліди — 118, в т. ч. інваліди війни — 14 осіб;
• учасники Великої Вітчизняної війни — 159 осіб;
• учасники бойових дій — 14 осіб (серед них 6 — воїни-інтернаціоналісти);
• солдатські вдови — 28 осіб;
• одинокі непрацездатні громадяни — 63 особи.

Найбільша увага приділяється одиноким пенсіонерам, які проживають у 223 дворах. Задля соціальної підтримки одиноких непрацездатних громадян і розв'язання їх проблем на території села працює соціальний працівник Галина Яківна Шуть. Відновлена робота з надання допомоги самотнім жителям села учнями загальноосвітньої школи, які відвідують своїх «підшефних» не менше двох разів на тиждень.

У виконкомі сільської ради ведеться первинний облік дітей та підлітків шкільного віку. Загальна кількість неповнолітніх дітей — 590, з них:

• дітей дошкільного віку — 140 осіб;
• дітей шкільного віку — 450осіб.

Обліковується 27 багатодітних сімей, 16 неповних сімей (25 дітей — напівсиріт), 14 дітей, які залишились без батьківського піклування, 11 дітей-інвалідів. Виконком сільської ради, депутати місцевої ради вирішують загальні проблеми цих верств населення, надають матеріальну та фінансову допомогу, організовують та проводять зустрічі за «круглим столом» із врученням сувенірів та цінних подарунків.

При Будинку культури (директор — Володимир Миколайович Терещенко) функціонують духовий оркестр, вокально-інструментальний ансамбль, фольклорний колектив, чоловічий квартет (створений в 1992 році). Чоловічий квартет — постійний учасник обласних та районних заходів. Фольклорний колектив — переможець обласного конкурсу «З глибин народних». Велика увага приділяється проведенню обрядових свят та відро¬дженню національної культури.

Народний депутат України О.А. Марченко допоміг придбати Будинку культури села Хутори музичний інструмент на суму 4,5 тис. грн.

Футбольна команда с Хутори — була одна з кращих у районі (тренер — депутат сільської ради Микола Прокопович Кужим). Належним чином обладнано сільський стадіон, а спортивний інструктор утримується за рахунок ВАТ «Птахофабрика «Перше травня».

Хутірська загальноосвітня школа І - III ступенів (директор — Сербіна Алла Михайлівна)охоплює навчанням майже 300 учнів.

У школі працює 22 вчителя, 12 осіб обслуговуючого персоналу. З 1997 року школа стала середньою, налічує 19 класів. За рахунок спонсорської допомоги придбано З комп'ютери. Звання «Старший вчитель» присвоєно вчителю хімії Надії Іванівні Пахар, яка працювала в школі з 1960 року та вчителю англійської мови Вірі Іванівні Ровенко, призеру Всеукраїнського конкурсу з впровадження новітніх педагогічних технологій у викладенні англійської мови. Школа дбає про соціальний захист дітей із малозабезпечених сімей та дітей позбавлених батьківського піклування (безкоштовно харчується 52 дитини).

Дитячий садок «Ластівка» (завідуюча — Світлана Миколаївна Кожем'яка) побудований в 1976 році. В ньому виховується близько 250 дітей.

У сфері охорони здоров'я здійснюються заходи, спрямовані на забезпечення життєво-необхідних видів та обсягів медичної допомоги. В 1988 році побудована сільська мед-амбулаторія. Головний лікар — Анатолій Григорович Коваленко. Медперсоналу нараховується 9 осіб. За 10 місяців 2001 року на прийомі побувало 2500 осіб дорослого населення та 120 — підліткового віку. На диспансерному обліку перебуває 1410 осіб дорослого населення, 38 — підліткового віку.

Найактуальнішими залишаються земельні питання, питання екологічної безпеки, телефонізації села, житлово-комунального господарства.

За сумлінну працю сільському голові Василю Антоновичу Харченку та секретарю сільської ради, виконкому Ларисі Анатоліївні Терещенко оголошено Подяку голови районної державної адміністрації та голови районної ради, вручено Почесну грамоту обласної ради.

Ну ось і кінець. На цей час моє рідне село Хутори, переживає не найкращі часи.

Після Великої Вітчизняної війни залишилося багато зруйнованих доріг. Можливо в майбутньому, в селі з’являться нові дороги і сільські люди будуть жити добре.

Якщо подивитися на мапу, то моє село виглядає як чотирикутник. Сподіваюсь, що в майбутньому село буде дуже велике.

Я хочу, щоб в моєму рідному селі було все добре. І я сподіваюсь, що саме так і буде!