Чорнобай

Основні дані Чорнобай

селище міського типу, адміністративний центр Чорнобаївського району Черкаської області.

Селище розташоване за 20 км на схід від станції Золотоноша-1, за 49 км від обласного центру, м. Черкаси.

Засноване середина XVII ст./1656 
Статус із 1965 року 
Площа 87,43 км² 
Населення 7 911 (2007)[1] 
Густота 90,48 осіб/км² 
Поштовий індекс 19900 
Телефонний код +380 4739 
Висота над рівнем моря 121 м 
Водойма р.Ірклій 

Географічне положення

Чорнобай розташований на Придніпровській низовині на річці Ірклій за 22 км на схід від залізничної станції Золотоноша і за 52 км від обласного центру — міста Черкаси.

Клімат

Клімат — помірно континентальний, найпоширеніший тип ґрунтів — чорноземи. Гідрографічна мережа представлена річкою Ірклій.

Населення

Населення Чорнобая — 7 911 чоловік (2007) (6 600 у 1972 році). Селищній раді підпорядковане село Савківка.

На території селища проживають представники інших національностей: азербайджанці, білоруси, вірмени, грузини, латиші, молдавани, поляки, росіяни, угорці, чехи.

Історія'

Назва «Чорнобай» означає, очевидно, прізвище одного з перших поселенців. Імовірно це прізвище татарського походження: бай, в тюркських мовах, багатій, пан.

Протягом часу існування село мало кілька назв: перша – Слобідка, друга — Чернобаї, Чорнобаєве, Чорнобаївське, Чорнобай, третя — Дараганщина по імені сотника Кропивнянської сотні Дарагана, але ця назва за населенням не прижилася. За селищем закріпилась назва Чорнобай, а Дараганщиною називається околиця селища.

Історія. Селище Чорнобай виникло в середині XVII століття, як слобода заселена козаками Кропивнянської сотні Переяславського полку. В перших документах Чорнобай згадується 1656 року.

Під час перепису маєтностей Переяславського полку в 1729—1731 роках згадується: «На полі Канівському», як слобода, заселена переважно мешканцями містечка Великих Канівець, переселенцями з Кропивші, Чехівки, Мельників з Ніжинського полку. Крім того, не мало людей тут було осаджено ченцями Києво-Печерського монастиря. Відомості по належність Києво-Печерській лаврі Чорнобаївської Слобідки відносяться до 1720 року. Тоді Чорнобай належав до Чехівської волості, що йшна на гетьманську булаву, тобто, відбувала повинності на двір Гетьмана.

За даними Генерального опису Лівобережної України 1765 – 1769 років у Чорнобаї налічувалося 19 козацьких дворів з 50 хатами, в яких жило 313 чоловік, 193 хати залежних селян. Більшість покріпаченого населення не мала навіть дворів: тут зареєстровано 137 бездвірних хат.

З середини ХІХ століття Чорнобай стає волосним центром. Поступово починає розвиватись місцева промисловість. У 1845 році вступив в дію пивоварний завод.[2]

В 1885 році в Чорнобаї налічувалось 982 двори з 5229 жителями. В цьому ж році в селищі відкрито церковнопарафіяльну школу. З кінця ХІХ століття Чорнобай в документах називається селом.

1910 року у селі працювали цегельний завод, 2 парові млини з олійницею і просорушкою, млин з нафтовим двигуном, 63 вітряки, 14 кузень і слюсарних майстерень. [3] Чоловіки міста займались рибальством, плели верші з верболозу, жінки ткали, в’язали та вишивали, 29 чоловік жили з теслярства, 53 – кравецтва, 25 – столярства, 10 – ковальства, 28 – ткацтва. [4] В 1911 в селі закладено фруктово-виноградний розсадник.

В грудні 1919 року територія Золотоніського повіту, до якого входив Чорнобай, була захоплена військами Червоної армії. Встановилася радянська влада.

У квітні 1923 року Чорнобай став центром однойменного району.

У лютому 1925 в селі організоване машино-тракторне товариство, а у 1926 році артіль «Перемога». В 1929 році створено Чорнобаївську МТС.

1927 року тут працювали сельбуд, 4 клуби, 5 бібліотек. З 1931 року почала діяти кіноустановка.

З 1931 року в селі було чотири колгоспи: ім.Ілліча, ім. Ворошилова, ім.Шевченка та ім. Комінтерну. 1934 року створено організацію «Заготскотвідгодівля».

19 вересня 1941 року село окуповане німецькими військами. [5] За роки війни до Німеччини було вивезено 1527 юнаків та дівчат. 27 вересня 1943 року село було визволене. За мужність і відвагу 417 жителів села нагороджені орденами і медалями СРСР.

23 квітня 1965 року село Чорнобай віднесено до категорії селищ міського типу.

З 1969 року діє краєзнавчий музей.

Влада і політика. Орган місцевого самоврядування представляють селищний голова Григорій Григорович Злидар, селищна рада, виконавчий комітет селищної ради. Депутатський корпус селищної ради складається із 30 депутатів.

На території селища зареєстровано осередки політичних партій: СПУ, ВО «Батьківщина», НСНУ, партії Регіонів, КПУ, НПУ та інші.

Економіка

Економіка. Сільське господарство.Традиційно важливе місце в селищі займає сільськогосподарське виробництво, домінуючими підприємствами є СТОВ «Родина», ТОВ «Силікат 1», ВАТ «Чорнобай птиця». Основним напрямком розвитку є зернове виробництво, розвивається тваринницьке господарство. Всі сільськогосподарські підприємства своєчасно проводять розрахунки за земельні та майнові паї, в 2006 році середня заробітна плата працівників сільського господарства становитиме 600 грн.

=== Промисловість ===Чорнобаївські підприємства — Цегельний завод, ПП «Імперіал плюс», ковбасний цех, завод газованої води.

Зростання обсягів промислового виробництва передбачається в усіх підприємствах селища за рахунок збільшення надходжень сільськогосподарської сировини, яка виробляється в селищі, на переробні підприємства. Нарощували обсяги промислового виробництва: Чорнобаївська філія ТОВ «Робочий одяг», ПП «Імперіал плюс», ВАТ «Чорнобаївський завод продтоварів». Також на території селища розташовані: ВУЖКГ, ВАТ «Чорнобаївське РТП», АТП 17149, ВАТ «Чорнобаївський мехзавод», МПМК-3, Райавтодор, ДМПМК, Райагропостач, КБМП «Райагробуд», СПМК «Спецмонтаж-9», ТОВ «Чорнобай побуткомбінат», ТОВ"Ювал".

Комунікації. У селищі 66,8 км доріг в тому числі 2,7 км у селі Савківка, з твердим покриттям — 55,8 км, у тому числі в селі Савківка 2,7 км.

У Чорнобаї працює місцевий будинок зв'язку, на території селища діють 2 АТС на 3 069 основних номерів, працює 1 905 радіоточок.

Жителям смт Чорнобай та с. Савківки надходить більше 5 тисяч екземплярів періодичних видань, у тому числі понад 1 200 екземплярів районних газет «Світлий Шлях» та «Наше слово».

=== Торгівля ===Понад чотирьохсот жителів селища займається підприємницькою діяльністю, на території населеного пункту налічується понад 70 торгівельних закладів споживчої кооперації та приватних підприємницьких структур, функціонує супермаркет системи «Укоопспілки». Всебічне сприяння подальшому розвитку підприємництва дозволяє вирішувати питання безробіття, наповнення місцевого бюджету, насичення споживчого ринку.

Соціальна сфера

медицина

Медичне обслуговування населення здійснює Чорнобаївська ЦРЛ та ФАП с. Савківки, три приватні стоматологічні клініки. До послуг населення функціонує мережа аптек фармацевтичних закладів «Фармація» та «Ваше здоров'я».

=== Освіта === Освіта. На території селища функціонують 7 закладів освіти:

гімназія (єдина у районі); 
ЗОШ № 1; 
ЗОШ № 2; 
Чорнобаївська філія Східноєвропейського Університету Економіки і Менеджменту; 
дошкільний навчальний заклад «Вишенька»; 
музична школа; 
центр дитячої та юнацької творчості. 
Всі ці заклади об'єднують 1494 учнів та студентів, в них працює 241 особа педагогічних та технічних працівників.

Культура, спорт, пам'ятники

До послуг жителів селища Чорнобай:

районний і селищний будинки культури; 
селищний клуб та клуб с. Савківки; 
кінотеатр «Мир»; 
чотири бібліотеки, в тому числі в Чорнобаївській центральній районній бібліотеці — інтернет-центр. 
Значним осередком культури Чорнобая є районний краєзнавчий музей, що є філіалом обласного.

У селищі працюють районний стадіон, Палац спорту з 25 — метровим плавальним басейном.

У Чорнобаї розташована Школа мистецтв, вихованці якої беруть участь в різних міжнародних фестивалях дитячої творчості. Один з них — «Сонце. Радість. Краса» — проходив в болгарському місті Несебир. Вихованці школи брали участь у вокальному та інструментальному жанрах. В результаті піаніст Юрій Кишка посів 1 місце серед інструменталістів. Він, Вікторія Кутова та Руслан Верескун стали дипломантами серед солістів. Але найбільшого успіху досяг саме фольклорний вокальний гурт «Намистечко», який посів 1 місце серед 11 колективів з усього світу. Окрім цього фестивалю діти вже посіли призові місця на різних конкурсах в Угорщині, Австрії та Словаччині Традиційними для селища стало проведення свята селища, в рамках якого визначається краща вулиця, краща садиба, адміністративне приміщення зразкового благоустрою, кращий багатоквартирний будинок.

У Чорнобаї встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — селищний меморіал воїнів ВВв уже за незалежності був доповнений пам'ятними знаками воїнам-інтернаціоналістам і на честь ліквідаторів аварії на ЧАЕС; від радянських часів зберігся повнофігурний пам'ятник Леніну.

Персоналії

У Чорнобаї народився Марко Васильович Мішалов (* 26 квітня 1903 — †8 серпня 1995) — науковець, викладач, видавець, знавець бандурної музики і справи.

[ Посилання ↑ World Gazetteer ↑ О.О. Несторенко. Розвиток промисловості на Україні, ч.1, стор.465. ↑ Третья подворно-хозяйственная перепись в Полтавской губернии 1910 года, стор.130 – 143. ↑ О.О. Несторенко. Розвиток промисловості на Україні, ч.1, стор.275. ↑ П.Н.Ємець і О.П.Самойленко. Полтавщина в роки Великої Вітчизняної війни. Харків, 1965, стор.97. ↑ Газета «Прес-Центр» № 26 (153) 25 червня 2008

Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!