Христинівка: Історичні відомості

Матеріал з Черкащина
Перейти до: навігація, пошук

Сива давнина

В Христинівці існує переказ про те, що село колись стояло не на теперішньому місці, а на полі, ближче до залізниці, на урочищі "Сінокоси" біля верхів’я струмка, який тече понад цегельнею. За переказом і назва була іншою – Христегород чи Хрестигород. У далекі часи турки чи татари до тла зруйнували Хрестигород. Згодом населений пункт відновився на місці сучасного села. Треба сказати, що цей переказ відбиває справжні факти з історії Христинівки, хоч і не все в ньому відповідає дійсності. Справді, з архівних документів відомо, що в 1654 році, коли Україна возз’єдналася з Росією, на вірність Росії присягало населення і містечка Христиполя, тобто Христинівка. Не виключено, що закінчення назви містечка походило не від українського слова поле, а від грецького – поліс, яке означає – місто. Отже, й містечко можна було називати Хрестиполь або Хрестигород. Це містечко, як і населені пункти всієї Уманщини, було в 1674 році знищене турками. Проте, оті сліди хат, що їх вибирають тепер на полі, що за цегельнею, не залишки знищеного в 1674 році турками Хрестиполя. Це, так би мовити, документи древнішого поселення, яке існувало тут мало не дві тисячі років тому. Край наш заселили люди в дуже далекі часи. Правда, в Христинівці поки що не знайдено слідів кам’яного віку. Але зате тут відомі залишки низьких поселень, які існували кілька тисяч років тому.

Istxr4.JPG

Такий вигляд мало село, зображене на картині невідомого художника. Оргінал знаходиться в адміністративному будинку локомотивного депо (кабінет начальника). На городах кутка села, що має назву Волинь (правий берег річки Котелки, північно-східна околиця села), при копанні ям на садибах не раз натрапляли на якусь биту цеглу й товсті черепки. Тепер на городах понад річкою тракторами повиорювало на поверхню багато перепаленої глини, каміння і різноманітних черепків, багато з яких товстіші за сантиметр (хоч шиї тоненькі). Ніхто не пам’ятає, коли стояли тут хати. Та й цього пам’ятати не можна, бо посе-лення існувало понад 4 тисячі років тому. Подібні селища зустрічаються часто на Пра-вобережній Україні від Дніпра до Румунії, і звуть їх трипільськими, або трипільською культурою, а тодішніх жителів – трипільцями. Назва ця походить від села Трипілля, що над Дніпром нижче Києва, де знайдено одне з перших подібних селищ. Тодішнє населення займалося хліборобством, сіяли пшеницю, просо. Раніше вва-жали, що трипільці обробляли свої ниви мотиками. Однак, дослідами археологів до-ведено, що працюючи тільки мотиками, вони не змогли б прохарчуватися з своїм чи-сленним населенням і забезпечити кормами домашніх тварин ( корів, кіз, овець). Отже, ниви свої вони повинні були обробляти хоч би примітивними дерев’яними ралами (тоді ще не знали ні борін, ні заліза). З-за лівого берега Дніпра біля чотирьох тисяч років тому на Правобережжя перейшли скотарські племена. Вони знищили трипільські поселення і від них залишилися тільки черепки та перепалена глина. Руїни позаростали бур’янами . Протягом віків їх позасипало пилом, занесло землею. Ниви трипільські перетворились на пасовиська. Пройшли віки і від скотарів залишилися тільки високі могили, які вони насипали над похованими вожаками племені. Тепер, правда, від могил майже не залишилось сліду, бо їх порозорювали. Є в Христинівці сліди життя людей тритисячної давності. На городах у селі на лівому березі струмка трапляються черепки від посуду, який виліплено біля трьох тисяч років тому. Трохи ближчого до нас часу (2800 років) виявляються сліди жителів на полі проти цегельні. Це залишки іншого народу. Є думка, що племена, які жили в на-шому краї 3100-2800 років тому - предки слов’ян . Було це хліборобське плем’я , яке мало знаряддя праці з каменю, бронзи, кісток, а ближнього до нас часу навіть ста-ло виплавляти залізо.

Istxr5.JPG

Протягом значного періоду понад півтисячі років нам не відомі сліди життя людей на території Христинівки. Але від часу трохи дальшого за дві тисячі років тому пам’ятки вже відомі. На полі, що врізується поміж ярами в східну околицю села, є сліди жителів, які були тут ще до початку нашої ери. Але ж на городах на лівому березі річки Котелки ближче до кінця з боку Шукайводи знаходяться уламки посуду, який вироблявся 1800-1500 років тому. Ось такий саме посуд вироблявся і на тому по-селенні, що колись існувало за цегельнею в бік залізниці. Про те, що на території Христинівки жили люди 1800 років тому, можуть свідчити, зокрема, знахідки в 1926 році срібних монет римського імператора, який царював в 138-161 роках. Подібні селища відносяться до Черняхівської культури за назвою села Черняхова (Кагарлицький р-н Київської області). Жили тоді тут слов’яни, відомі в писаних докуме-нтах під назвою антів. Це був численний народ. В нашому краї майже нема жодного села, де б при археологічних розкопках не було виявлено селища черняхівської куль-тури. Сліди подібних поселень антів відомі вже не тільки в Христинівці, але й у бага-тьох селах району – Вербоватій, Орадівці, Талалаївці, Кузьминій Греблі, Івангороді та інших. Це був народ, на той час, високої культури. Анти жили з хліборобства, але вони вміли виробляти з місцевої болотяної руди залізо. Землю обробляли залізними плуга-ми. Хліба вистачало і для себе, і на продаж Римській імперії, з якою проводили жва-ву торгівлю. Тому – то в наших селах часто знаходять римські гроші. Антам доводило-ся вести довготривалу боротьбу з багатьма ворогами. Під кінець четвертого століття нашу місцевість дуже зруйнували кочівники – гунни. А в п’ятому столітті антські посе-лення на території сучасної Черкащини були майже повністю знищені. Десь у ті ча-си перетворилися в руїни черняхівські поселення, що розташувалися на землі Христи-нівки. Після п’ятого століття в нашому краї настали несприятливі умови для життя мирних людей. Майже на протязі тисячі років тут точилася жорстока й кривава боротьба з різ-ними ворожими народами, що посунулися на нашу землю – аварами, печенігами, половцями, татарами. За цей період в нашому розпорядженні нема знахідок, що підтверджували б існування поселень на землях Христинівки. І тільки в першій половині 17 століття з’являються відомості про містечко Хрестиполе. Про походження назви є декілька легенд. Найбільш ймовірною є та, згідно якої ви-водять назву від перехрестя двох великих шляхів, де оселилися перші жителі Христинівки: чумацького (з Київщини до Криму) та торгового (з Поділля через Гайсин, Умань до Дніпра). За народними переказами назву поселенню дала шинкарка Христя (Христина), котра мала у цій місцевості корчму. А ще кажуть, що першопоселенці селилися біля хреста, якого поставив невідомий. Так і назвали містечко (Христогород).

Період козацтва

Село наприкінці XIX - початку XX ст

Події 1917 -1920 років на території села

Христинівка: Наш край в кінці 20-х – 30-х роках

Період Великої Вітчизняної війни

Повоєнний період

Краєвиди села

Христинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів